16 розділ

Саша

Похід у місто відкладався на невизначений час. Коли я прийшла до канцелярії за перепусткою, черга стояла аж до першого поверху. М-да, схоже, набір цього року і справді великий. Поки відстояла чергу, поки оформила папери, поки видали документ, прийшла пора вечеряти. Куро весь цей час гуляв на вулиці, інакше ми б і до ночі не впоралися.

Втомилася, як собака! На вечерю повзла лише завдяки котику. Він наполегливо тяг за собою, не слухаючи вмовлянь відпустити мене спатоньки. Столова цього разу була забита до верху. В академію повернулася велика частина студентів, а з огляду на новий набір… Ех, я вже сумую за тишею та самотністю.

На роздачі отримала дві стандартні порції та вирушила шукати місце. Біля дальньої стіни, за столиком було одне вільне. Боги допоможіть!

- Привіт, - весело посміхнулася, підійшовши впритул. - Можна присісти?

На мене дивилися, як на інопланетянина із зеленою шкірою та рогами. Зрозуміло чому. Судячи з зацькованих очей, трохи грубуватому одязі, незграбним рухам, ці хлопці з простих сімей, ніякої аристократії та спадкових магів. Так, нас із Куро зазивали і до респектабельніших столиків, але я відмовилася. Їх цікавив лише мій котик. Дізнавшись більше, нас уже завтра перестали б помічати. А тут у мене є шанс знайти, нехай, можливо, не родовитих, але надійних друзів.

- Е… Так, звичайно! - обізвався величезний, трохи незграбний, рудий, як сонечко, хлопець. На вигляд, не старший за мене. – Я – Карл, бойовик, перший курс.

- Саша, цілитель, - посміхнулася ще радісніше. Схоже, мені справді щастить.

- Альбін, - представився щуплий блондин з простуватим обличчям, усіяним юнацькими вуграми (у когось гормональна перебудова, як мило). - Артефактор, перший курс.

- Гурій, можна просто Гур, - привітно помахав високий стрункий хлопець, трохи ніяково зачіпаючи посуд. Напевно, нещодавно у підріс, не звикся ще з габаритами свого тіла. - Перший курс. Я цілитель, сподіваюся, потоваришуємо.

– Я – Рікс, побутовик, першокурсник, як і всі тут. А це твій карракал? - невисокий, навіть трохи нижче за мене, пухкенький, з добрими цікавими очима, він не приховував захоплення, розглядаючи мого котика.

 - Це Куро! Ми навчатимемося разом…

Так, ми потоваришуємо! Я це відчуваю. Що ж, схоже, у мене починається новий, цікавий виток у житті. Головне, не прогаяти всього, що він може мені принести. Адже будь-який досвід, хороший він чи поганий, робить нас сильнішими. І це добре! Тому що слабким у цьому світі не місце!

Ось він, мій перший навчальний день у Великій Імператорській Академії магії та цілительства. Навіть не віриться, я – дівчина, попаданка з іншого світу, буду навчатися у найпрестижнішому ВНЗ імперії! Цікаво, які моськи були б у всіх цих снобів, якби вони дізналися, хто я? Не приведіть боги! Тьху-тьху-тьху!

Ну і думки лізуть з ранку... Не дивно, я всю ніч не могла заснути, а коли нарешті відключилася, Куро підняв на пробіжку. Він, звичайно, молодець, але тепер я схожа на добре підпитого китайця: пика опухла, очі-щілини, рот весь час намагається роз'їхатися, щоб позіхнути якнайширше. Красуня!

Зранку нас усіх активно зібрали біля входу в головний корпус для урочистої лінійки. Студенти розбилися по курсах і завмерли, чекаючи вітальної промови ректора.

- Доброго ранку, шановні викладачі, студенти! – ліерд Бурш'є в довгій червоній мантії височів над нами, як шуліка над курчатами. – Вітаю всіх першокурсників у стінах нашої Академії. Радий бачити, що з кожним роком кількість абітурієнтів невпинно зростає. Вітаю із початком нового навчального року! А тепер до справи: куратором першого курсу бойовиків призначено ментораса (наставник, хто не зрозумів) Грозова, - на імпровізовану сцену вийшов величезний, напевно, більше двох метрів, прокачаний дядько з суворим обличчям та уважним гострим поглядом. Всі першокурсники голосно проковтнули та інстинктивно відступили назад. - Крім того, додатково заняття з бойової магії введені у всіх факультетів, тому знайомтеся, придивляйтеся. Менторас Грозов зробить із вас справжніх чоловіків!

- Ось це ми влипли, - прошепотів мені на вухо Рікс. З хлопцями ми зустрілися ще у гуртожитку та домовилися триматися разом.

- Далі, - продовжив ректор, - куратором цілителів призначено ментораса Горійського. Не треба так важко зітхати. Ліерд Горійський сповнений ентузіазму зробити із вас першокласних цілителів. Будьте вдячні!

Новопризначений куратор піднявся на сцену, оглянув натовп і переможно посміхнувся, дивлячись мені просто у вічі. Ой, відчуває моє м'яке місце, нелегко нам доведеться! За що він вз'ївся на мене?

Ректор говорив ще щось, називав факультети, знайомив з викладачами. А в мене перед очима стояла задоволена пика Айзека. Він або ненавидить мене, або щось запідозрив. Ні те, ні інше не є добрим! Сьогодні треба поговорити із Джо. Можливо, хоч він у цьому зможе розібратися.

- Отже, курси з другого до п'ятого розходьтеся по своїх аудиторіях. Перший курс розділіться по факультетах і слідуйте за своїми кураторами. Після заняття чекаю вас біля першої аудиторії, буде вступна лекція зі мною. Всі вільні. Дякую за увагу!

І ми, як курчата за квочкою, побігли до Горійського. Ого! А нас багато, близько тридцяти людей. І не всі ми чахлики. Он, кілька досить великих накачаних хлопців (напевно, в некроманти мітили або бойовики), а он товстун, кругленький, як булочка, решта абсолютно звичайні і нічим не примітні хлопці. Нас відконвоювали у невелику аудиторію на другому поверсі лівого крила.