- Бабусю! Бабусю, розкажи казку!
У затишній невеликій вітальні біля каміна сиділа літня, але ще гарна жінка. Вона ніжно посміхнулася двом шибеникам, що вихором влетіли до кімнати, дівчинці років п'яти і хлопчику трьох років від народження.
- Казку? - вона обняла дітей і посадила малюка на коліна. - А чи не занадто пізно для цього? Ви чому ще не в ліжках?
- Ну, ні-і... - захникала малеча. – Ну, бабусю! Ну, лише одну! Будь ласка!..
Жінка весело засміялася. Як можна не поступитися двом її улюбленим янголяткам, нехай такими вони є тільки уві сні.
- Ну, добре. Яку казку ви хочете почути?
- Про дівчинку Сашку, - старша мала зручно вмостилася на підлокітник величезного крісла.
- Ну що ж, нехай буде так, - жінка на мить замислилася, згадуючи щось своє, а далі повела неквапливу розповідь. - Це було дуже давно. Світ тоді був інший, і люди були іншими.