Частина 66

М'я-Авус у цей час з подивом розглядав звичайну на вигляд лопату, яку йому вручила Мліллі.
- Що це? – м'яко спитав він у богині, попередньо проаналізувавши складові лопати та вірогідні магічні властивості.
- Найбільші речі роблять руками, вкладаючи в них душу, - відповіла дівчина і погладила Дерево життя розкритою долонькою, - як думаєш я його таким великим виростила?
- І що я маю копати? - Бог дивився на крилату дівчину і дивувався силі, яка прихована за милим фасадом.
- Людям потрібен божественний артефакт, через який вони зможуть звертатися до мене у разі катаклізмів.
- Поштова скринька – до запитання?
- Так, у них спочатку має бути право вибору, і якщо одразу виконувати загадане, то вони сподіватимуться на богів, а не на себе.
- Згоден, і що ти вигадала?
- Колодязь відкладених бажань!
- Це як?
- Тільки якщо людина кине в нього монетку, повторивши незмінне бажання втретє, її прохання досягне Древа Життя, і я зможу розглянути його прохання.
- Тільки розглянути?
- Так, я ж все ж таки Богиня, і мені вирішувати, що зробити з бажанням того, хто просить.
– І де копати? - Мя-Авус скинув парчовий чаофу, залишившись у штанях і білій сорочці.
- На місці Храму Темного Бога! Я тягну ріпку, ти копаєш ямку!
Бог поплював на долоні, вхопився за держак і кивнув, - давай, Мліллі, розкриємо нарив на твоєму континуумі.
***
В озері, біля відкритого храму творилося чортзна що. Коли в нього вивалилася Крихітка Му, хвиля, що піднялася, розкидала шматки льоду, на яких знаходилися Міхаель, Грегорі і Яніс, в різні боки. До берега збіглися охоронці, які старанно намагалися виловити диверсантів. Степан намагався відтягнути крижини від берега і притягти до себе.
Мара невидимою тінню носилася на одному з берегів, зіштовхуючи в очереті дезорієнтованих вереском Ягідки охоронців зовнішнього периметра.
- Гвалтують, - кричала відьма, ухиляючись від тіл правоохоронців, та підстрибуючи, немов м'ячик, - варта! Пожежа! Горю, тушіть мене!
Сили Опору приєдналися до операції двох відьом, і Ягода, безпомилково визначивши командира в цій групі, ткнула пальцем у бік озера, - з тим, що хлюпається в ньому, впораються і без вас, так що хлопці, у вас тільки одне завдання, врятувати вашого ватажка, та тих, хто йому допомагав.
Крихітка Му, фонтануючи радістю, від знайденого сина, ганялася за монстром, що спробував виконати власну функцію - прибити її негативними емоціями. Малюк норовив ткнути втікача палицею. Бяка огризалася, Крихітка обурювалася, відтягуючи Малюка і все починалося спочатку.
Момент, коли монстр поліз на Башту, що височіла над озером, Степан пропустив. Він виловив Міхаеля, і Мара, стягнувши каптур невидимості, застрибнула на того з ногами.
- Ціла? Цілий? - обмінялися вони синхронними репліками і стукнувши Степана по плечу розчинилися в очеретах.
Відьма, що повернулася, почала кидати в натовп, що підбирався до чоловіка, заковиристі прокляття. Саме через ворожих вояків, що пливли до Яніса, Степанові не вдавалося зачепити його крижаним гарпуном.

- Роби вежу! - Ягідка гаркнула на вухо землянину, - чим він буде вищим, тим більша у нього ймовірність залишитися живим.
Степан раптом згадав танець Арьєжуаза, чи краще не вежу, може спіраль чи водну гірку?
Айсберг під ногами чоловіка, що відбивався від підпливаючого супротивника сіпнувся і кинувся в небо.
Почуваючись херувімом, що злітає до небес, Яніс не встиг злякатися, бо крижана змія зігнулася і закрутившись спіраллю збила його з ніг, захоплюючи в політ крижаним жолобом.
В обійми Ягоди він вилетів з такою швидкістю, що, якби Степан не підстрахував його дружину сіткою, він би збив її не гірше за кулю з боулінгу.
- Ціла? Цілий? - пролунало знайомо, і Степан дозволив собі посміхнутися, шукаючи поглядом третього учасника операції.
Йому не пощастило найбільше, прихований від уваги льодового мага, він опинився за сваркою водоплавних монстрів, неподалік від храму.
Кейтерингова служба, що запізнилася з льодом, вступила в бій з переважаючими силами супротивників, і зі служителями Темного, які з фанатизмом кинулися захищати бідолашний храм.
- Сильний, - покивав головою землянин, бачачи, як маг б'є короткими блискавками, орудує мечем і левітує над особливо небезпечними ситуаціями.
Розглядаючи купу малу, а також те, що в той бік переміщуються і монстри, землянин вирішував найскладніше завдання у своєму житті. Як врятувати людину, не нашкодивши улюбленцю Саші та його матері.
 - Рушай, не поспішаючи, - землянин зробив тягучий, повільний рух із вправ з концентрації ченців Тибету, - розстав пріоритети, визнач горизонти, - на краю свідомості Степан зазначив, що небо над Храмом починає світитися золотом. - Відсунь другорядне, вичленуй головне, і прийми єдино правильне рішення.
Він згадав ефект кріо сауни, і вклав у відтворення подібного ефекту все, чого навчився.
Монстр Конклава жваво підіймався на вежу Храму, низька температура, не завдаючи шкоди, змусила Крихітку Му, зграбаставши чадо відступити від невидимої небезпеки назад.
Солдати і храмовики, що весело боролися за Темну справу, бо від ейфорії Крихітки Му ніхто з них ментально не встояв, відчутно злякалися, коли їх все ж приклало емоціями власного монстра. Кілька секунд затримки дали Степанові можливість схопити групу з Грегорі, які билися пліч-о-пліч, і величезною крижаною ложкою, що перетворюється на човен, стягнути з острова.
Тієї ж секунди до вежі з монстром, що підбирався до вершини, простяглася величезна рука, схопилася за верх, а в основу храму тицьнула сяюча золотом лопата і час ніби зупинився.
Повітря стало щільним, тягучим, як мед, але тільки Степану, що знаходився в найвищій точці концентрації вдалося побачити, як храм Чорного бога висмикують, як ріпку із землі.
Що далі він не бачив. Від перенапруги завалився на спину, в останню секунду побачивши власний човен, що мчав на берег.