Частина 63

Розпорядник Бала у черговій музичній паузі голосно повідомив: «А тепер студенти представлять групові номери! І відкриває змагання неодноразовий переможець льодових танців, спадкоємець роду льодових магів, нині викладач танців у нашій Академії пан Арьєжуаз. Прошу всіх надвір, до льодового озера».
Присутні рушили із зали на повітря, розтікаючись дерев'яними трибунами, встановленими по колу озера.
Передчуття від танцю нареченого гріло не гірше за шубку, Саша посміхалася, відчуваючи десь на периферії уваги, що Малюк починає турбуватися. І неспокій, що долітає навіть до поверхні, це не дуже хороший симптом.
Але тут над озером попливла мелодія, і Саша вся віддалася неймовірній майстерності Арьєжуаза. Якщо вона любила дивитися номери довільної програми фігурного катання, то те, що творив її коханий на льоду озера, було феєрично. Сплав магії, майстерності, таланту, зрештою, перетворювали танець на кшталт п'єси, безмовної розповіді про кохання.
Лід вигинався трамплінами, підкидаючи тіло мага, закручуючи в спіралі і розсипаючись кригою, щоб знову будувати перепони, які маг долав на шляху до єдиної.
Саша, здається, перестала дихати, боячись зайвого разу моргнути і пропустити чудове дійство. Ось Арьєжуаз ковзнув по спіралі, що підносилася в небо, і у вищій точці полетів, закручуючись у штопорі.
- Тулуп, ще тулуп, - згадалися слова з напівзабутого сну. Саша звідкись знала, що зараз він приземлиться на лід, відкине пряму ногу і ластівкою попливе вздовж глядачів, що завмерли на трибунах. Коли майстер завмер, натомість із останнім акордом музики, над озером застигла тиша.
А потім глядачі вибухнули оваціями та оплесками, віддаючи данину таланту чоловіка.
І разом з екстазом, що сплеснув у повітря, навколишній простір здригнувся, смикнувся і Академія вивалилася в реальний світ, під виття сигналізації.
Мліллі вп'ялася нігтями в руку Мя-Авуса, і вони, не змовляючись розчинилися, переносячись на Древо життя.
– А ти сильна! – промовив Мя-Авус, розглядаючи криваві подряпини на долоні. Вони повільно затягувалися, а Мліллі зненацька підскочила до Бога і почала дмухати на долоню.
- Пробач, я не навмисне, перехвилювалася, Конклав дістав уже, такий захід зіпсували!
Мя-Авус одним рухом відстебнув плащ і шпурнув його до стовбура, і дупло, що виявилося на ньому.
Перевівши запитальний погляд на богиню, уточнив, - ти насправді не білка?
Вона нервово хихикнула, розвіявши квіткову пишність і залишаючись у білому обтягуючому костюмі, і з крильцями за спиною.
- Ні, не білка, але це дерево люблю, і хочу збудувати свій Палац саме тут. Допоможеш?
- Яка ти, прямолінійна, - передчувальним голосом протяг Бог, - а дізнатися один одного ближче?
- Ось врятуємо рівновагу і дізнаємося! Ти як, береш участь?
- Ще б пак, - реготнув Мя-Авус, - кажи, що робити!
***

«Змішались в купу коні, люди; за залпом залп і гуркіт всюди...» - процитував Степан і зістрибнув з чергової лави, до землян, що залишилися стояти купкою.
Академія вивалилася у мертвому зимовому лісі. Страшні, покручені дерева нагадували потойбічних велетнів, над головами студентів розносився гучний голос ректора, який командував розсортуватися по групах.
"Усім студентам зібратися біля кураторів груп" - Степан різко видихнув, - ну ні, я з вами!
Мара, що вчепилася мертвою хваткою в руку Міхаеля, окинула поглядом озеро, трибуни та скомандувала – допоможи зняти сукню!
– Ти що! - ахнув Міхаель.
- У мене під ним дуже незвичайний комбінезон, він буде корисніший за сукню, - почала пояснювати дівчина.
Саша відсунула Міхаеля убік, - я допоможу.
До них з середини озера простягся крижаний міст і через секунду Ар'єжуаз став поруч із Сашою.
- Маро, - кивнула йому відьма, демонструючи зміїну шкіру, що виступала з-під вечірньої сукні, - якщо вас зупинила Зона, то в запасі не дуже багато часу. Вони перекинуть леткі загони не більше, як через десять-п'ятнадцять хвилин.
"Прибути в порядку черговості до кабінету ректора" - розносилося над головами, і водночас Мара прискорювалася, - всі портали на території Конклаву заблоковані спотворенням. Скоро прикладуть мозоклюйкою, тому саме час повідомити про картини!
Земляни одночасно кивнули, і Міхаель зграбастав долоню Мари, притягуючи до себе тонку і якусь маленьку фігуру коханої. Повз першокурсників ніндзя пронеслася Алекса і застрибнувши до друзів видихнула, - Вольдемар ввів надзвичайний стан, через п'ять хвилин прибуде підкріплення.
- Не прибуде, - Саша вхопила сестру за передпліччя, - треба сказати про картини, тільки так можна втекти з цього місця!
У цей момент лід на озері тріснув, побіг зміястими розколами і над головами людей заревіло безвихіддю і такою тугою, що більшість людей присіла від несподіванки.
- Малюк, - у паузі Саша підстрибнула і замахала вільною рукою.
- Що це? - тільки й зміг видавити Арьєжуаз.
- О, - хмикнула Алекса, - а це один із вихованців Саші, тримайся брат, - і рвонула у бік ректора.
Чудовисько почало стогнати, - розтопіть лід, - скомандувала дівчина льодовим магам, і Степан перший почав розганяти уламки крижин.
- Не стріляти, не нападати, він нешкідливий, - мчав голос ректора над головами.
- А ця мозоклюйка небезпечна? - запитала Саша, розвертаючись до Марі.
- Пригинає до землі, пресує не по-дитячому, - буркнула відьма, риючись у сумочці.
- Когось мені це нагадує, - задумливо промовила Саша, досягнувши краю озера.
- Тихіше, крихітко моя, не бійся, я тут.
Разом із нею до води спустилися й інші. І хоча Мара і з побоюванням косилася на дивну істоту, засумніватися в адекватності Саші вона не могла.
- Так, за часом Храм темного Бога відкрили хвилин десять тому, - вона поводила розкритою долонею над артефактом, схожим на годинник з кількома десятками циферблатів, - вітальні промови, похвальба, нагнітання істерії, - ми маємо п'ять хвилин. Що будемо робити?
До гуртка, що радився біля води, по лавах прискакав батько Саші та Алекси. Ягідка, в нижній спідниці, відчекриженій нерівно до колін, відмахувалася від чоловіка і порикувала.
- Так, молодь, у нас є можливість допомогти тим, хто боротиметься за Академію. Ось цю істоту – перемістити до матері.
- І чим же це допоможе, - Саша вперла руки в талію, всім своїм виглядом демонструючи, що Малюка в образу не дасть.
Біля її ніг намалювалася лисиця і почала нервово молотити одразу трьома хвостами.