Частина 51

Напередодні Зимового Балу в Академії панувала нервова атмосфера.
Тому, коли Алекса заголосила «Перевертень повертається!» - у ректора мало не зупинилося серце.
Зв'язок, який почав формуватися після розгрому спальні, не давав відмахнутися від слів пари. Якщо вона так говорить, слід прислухатися. Ректор час від часу з подивом розглядав наділений вищими силами браслет, вдивляючись у колюче обрамлення напису «Разом – навіки». Випадково браслет побачив Дорман і окинувши ректора поглядом, упустив: «у вас колючий дріт, як захист для потаємного?»
А на розпитування - коротко розповів про цей земний винахід.
- Так, - глибокодумно зауважив ректор і відбув до кабінету, щоб поміркувати про це на дозвіллі.
Він ще не міг отямитися від вибору академічної громадськості. Цього року формат Балу передбачав бал-маскарад. А значить питання маскарадних костюмів і пов'язаної з цим метушні в переміщенні через ректорський портал додавало і в так напружений графік ректора додаткових обов'язків з огляду та перевірки.
- Аби руки і охота, буде зроблена робота, - відмахнулась Алекса від пропозиції вибрати костюм за каталогом.
Щось підказувало ректору, що ця відповідь обіцяє набагато більше проблем, ніж теоретична згода з його пропозицією. Він, до речі, замовив найдорожчі каталоги, а кохана жінка голосить: «вурдалак повертається» і лякає до гикавки бажанням брати участь у чергуваннях у казематах.
Вольдемару навіть довелося скласти словник незрозумілих слів, які так і сиплються з Алекси, її сестри, Міхаеля та навіть Дормана.
Лікар дав добро і сьогодні з лікарняного крила випустили Степана. Так стихійники, на чолі із землянами та Алексою влаштували йому урочисту зустріч у їдальні, чим несказанно переполошили інші групи.
«Один за всіх» - репетували вогневики, а решта стукали себе в груди кулаками продовжуючи: «і все за одного!»
Здається, льодовий маг розплакався, ректорові здалося, що йому перем'яли ребра, тискаючи і стукаючи по спині. Але швидше за все це було щось емоційне. Щось таке, що давно не кружляло під склепіннями їдальні, не носилося коридорами та навчальними аудиторіями, не руйнувало захист тренувального полігону, щоразу, коли туди виходили нинішні першокурсники.
Моментами Вольдемару здавалося, що Академія тріщить по швах, і не від спроб Конклава заякорити довірений йому об'єкт.
- Може це вплив Малюка? - думав він, в черговий раз перечитуючи список подій за день, - сентиментальний стаю, бачу більше, приймаючи до серця ближче.
- Значить так, - улюблена відьма виявилася підозріло швидко на колінах ректора, - Саша каже, що в Академії є склад, ні – гардероб, ні – костюмерна!
Відьма посовалася, збиваючи ректора з думки і він кивнув, сподіваючись, що, отримавши бажане Алекса, дасть йому спокій. Ну, у плані дасть можливість прийняти тих, хто очікує у приймальні.
Відстеживши погляд Вольдемара, кинутий на двері, вона мало не погарцювала на колінах, влаштовуючись зручніше, - не хвилюйся, решту я перезаписала на завтра!
– Що означає перезаписала? – не зрозумів ректор.
- Ручкою на листочок – черга на прийом, завтра. Але ти не думай, я пропонувала їм поєднання!
- Яке поєднання?
– Приємного з корисним!
У ректора неконтрольовано злетіла Темрява і розплескавшись по кабінету, почала лоскотати п'яти відьми.

- Лоскітно - хихотіла та, не звертаючи уваги на ректора, що насупив брови та всим своїм виглядом демонстував незадоволенність.
- Що означає приємне з корисним?
- Комунікацію ректорської Темряви з відьомською! - підібгала ступні Алекса і потерлася щокою об Вольдемара, - вони відмовилися, як один. Але завтра я про всяк випадок вписала комунікацію – з години до двох і з п'яти до шостої. Хай не нахабніють, ти ж не гумовий! Усіх вмістити не зможеш! А я тобі зварю чай! - І так подивилася, що ректор навіть і не зрозумів, як промчала обіцяна відьмою година. І чому в ящику столу відсутній ключ від костюмерної, і зброярні теж не зрозумів. Особливо від зброярні.
Тому через п'ятнадцять хвилин ключ був відібраний у нахабної особи, якій його не дозволяли брати, і від експропріації костюмерного ключа Алексу врятувало лише те, що Саша, Міхаель та Семен виплакалися про відсутність карнавальних костюмів у присутності грізного ректора.
У Вольдемара майнула думка, що його намагаються провести. Але він так і не зрозумів, чим побиті міллю костюми можуть нашкодити, і махнув рукою - зробите ревізію, опис і розсортуєте за ступенем зношеності - дав завдання землянам і підхопивши Алексу під лікоть, відвів на кілька кроків від компанії.
- Ти не можеш так демонстративно провокувати мене! Я відкритий перед тобою, але чекаю на те саме і з твого боку. Я дозволяв один ключ, ти прихопила ще один. Сподівалася, що не взнаю?
Він погладив зап'ястя відьми, і на погладжування озвалася в'язь.- Ти ж так і не спитала, що тут написано!
Алекса проковтнула і облизалася: «Зрадникам – смерть?»
У ректора неестетично відвалилася щелепа, і він мимоволі закотив погляд на стелю: «Разом – навіки».
- Майже вгадала, - розтягла губи на посмішку відьма. – А після весілля напис трансформується у «поки смерть не розлучить нас?» - І прикусила губу, викликавши всередині ректора відгук Темряви.
- Після весілля він стане матеріальним, придбає кілька додаткових опцій, і дозволить відчувати думки один одного на відстані, - повідомив Вольдемар, і помітив, як в очах жінки майнув відлуння страху.
Він чекав, що вредна відьма згадає про те, що тепер про інших чоловіків слід забути, але вона, як не дивно, промовчала.
– А колір я хоч зможу вибрати?
- Який колір?
- Браслета, звичайно! І чур я вибираю, де гратимемо весілля!
Ректор стиснув зап'ястя, роздмухав ніздрі і виштовхнув із себе – де ти на мою голову взялася!
- Я теж тебе люблю! - прокричала відьма в спину і пішла до землян.
- Чергування нам не світить, але з костюмерною пощастило! - підкинула ключ у долоні, - Саша, якщо ти маєш рацію, то екіпірування знадобиться всім, хлопці, на вас некроманти, а ми перетремо це питання з відьмами.
- А побутовики та ілюзорники? - запитав Міхаель.
- Давайте поки що подивимося, що маємо, а потім вирішимо, на якій козі їх об'їхати – відповіла Саша.
- А краще на вулкулаку, - додав Міхаель, - нам би парочка точно не завадили б.