Частина 44

Мара

«Мистецтво – це творче відображення, відтворення дійсності у художніх образах. Хоча у деяких випадках це майстерність, знання справи. Як, наприклад її здатність шукати відповіді на питання, пов'язані з розслідуванням всього загадкового і злочинного. Чи це не мистецтво? - Мара потерла підборіддя і підвелася з розкішної софи, підходячи ближче до величезного полотна на стіні кабінету Люма. Після вчорашньої події у підвалах зони, великий і грізний керівник навіть не зволив запросити до себе. Коли карета докотилася до його апартаментів, він поцілував ручку і розпрощався.
Саме тоді я й здивувалася, невже йому занудило від кексів, якими я пригощала «собачку», змушуючи служити стовпчиком із стиснутими лапками? Скільки там того шляху від театру? Принюхавшись до залишків здоби, зітхнула і скинула з пальців важке липке від цукру тісто на підлогу карети. Я дуже сподівалася, що від випічки йому занудить настільки сильно, що найближчого тижня я зможу не здригатися і не чекати на «запрошення». Але, на жаль, програма максимум не виконана, прощаючись, Люм запросив мене завтра зранку до Зони. Сказав, що надішле карету і проведе поглиблену екскурсію, щоб реабілітуватися за сьогоднішнє.
І ось я тут, а неприємний керівник поскакав у справах, залишивши переді мною триярусну етажерку, заставлену різноманітною здобою, чайник з чаєм і графін морсу.
- Розташуйся, дорога моя, у мене відповідальна зустріч з перевертнем, а потім я весь твій!
Я відкусила від першого-ліпшого тістечка і хмикнула, - не інакше, як прозорий натяк. Крем у середині був трохи солодкуватий, відчувалася освіжаюча кислинка, а тісто було тонке і несмачне. Головну скрипку грала начинка. Тобто вчорашня здоба для Люма справді була тортурою. Навіть крутіше ніж фізична прочуханка.
Від першої скрипки я перейшла до роздумів про мистецтво взагалі. А все через величезне полотно на всю стіну кабінету. Епічна битва Чорного Дракона, що пожирає повалених ворогів.
Прямо не гидлива я, але це чудовисько, що з вельми виразним натяком задоволення на морді закушує ворогами, бугристе, шипасте, злісне навіть на перший погляд, кому хочеш апетит відіб'є. А ще мене несподівано пробрало від цієї картини. Я навіть перейшла на відьомський зір. Підозрюючи, що за мною якимось чином стежать, навіть не наважилася підійти до столу Люма, відстовбурчивши пальчик, сьорбала не солодкий чай і розглядала в півоберта монстра.
Добре, що в момент активації зору не пила, а то обов'язково подавилася б.
Картина в цілому залишалася колишньою, але заіскрилася якимись дивовижними відтінками рама і несподівано спалахнула червона зіниця дракона.
- Ага, - задоволено повідомила інтуїція, - ось звідки стежать.
Повільно встала і пішла у бік картини. План у голові склався майже миттєво. Так, а марципан із тістечка це у мене випадково на пальці прилип.
Око дракона було намальовано десь на висоті моїх грудей, довелося схилитися і зазирнути в нього.
- Око, як око, - прошепотіла під носа, не розуміючи, як крізь намальовану картину можуть стежити.
Пошкрябала нігтем витягнуту зіниця, розсудивши, що хоча б маленький прокол у полотні повинен бути, щоб вставити стежачий пристрій. Недарма ж блиснуло звідти злістю.

- І яке місце замазати марципаном? – око було розміром з кавун, і покращувати цю площину картини за допомогою вимазування у солодощах було б підозріло та небезпечно.
Наблизивши обличчя ще ближче, почала шкрябати сусідню поверхню. От шкода, що в сумочку не поклала збільшувальні окуляри. Коли палець кольнуло скалкою, я розтягла губи в посмішку, - попався!
І відразу відчула, як з мене потягнуло силу, і не встигнувши відхилитися від картини, я отримала прямо в лоб журавликом.
Несподіване придбання змусило шльопнутись на підлогу м'яким місцем. Я з підозрою оглянула морду Дракона, що плюнув у мене, розгорнула журавлик і з подивом прочитала:

«Мене звати Міхаель. І беручи участь у випробуванні стародавнього винаходу, я вирішив надіслати журавлик, як порадила Алекса. Лист, який повинен знайти жінку, в яку я закоханий. Ні, не так, яку я люблю більше життя, і яку шукатиму, поки не знайду. Її звуть Мара, і вона відьма».
Це було так несподівано, так шалено реально, що очі заволокло непроханою вологою. Хаотично згадую інформацію про те, що журавлики з Академії, в якій навчалася Алекса, не долітають, відсіваючи ймовірність випробування стародавнього винаходу з унікальною можливістю отримати лист зізнання, а головне, відчуваю, що ейфорія, яка заповнила тіло під зав'язку, точно вказує на єдиного та обраного.
- Міхаель! - запхнувши листок за корсет, встала і наблизила обличчя до ока Дракона, - Міхаель! Я отримала твій лист!
- Маро! - від лобизування картини відвернув окрик Люма, - що ти там робиш?
Беручи себе в руки, і намагаючись зморгнути непрохану вологу, простягла мляво перше, що спало на думку, - розглядаю манеру письма художника.
Люм застиг поруч і теж притиснув обличчя до картини, - і що з манерою не так?
- Система техніки та метод роботи кожного художника ґрунтуються на прагненні найбільш простими, технологічно цілком розумними способами досягти найбільшого мальовничого ефекту і водночас забезпечити відмінну безпеку живопису в часі. Скільки років цьому полотну?
- Ти не втомлюєш мене дивувати, - пролунало поруч через довгу паузу, коли чоловік відсунувся від картини, - наскільки я знаю, це полотно дуже давнє, і я повинен визнати, що ти маєш рацію. Яка б манера письма не була у живописця, але те, що вона досі зберігає яскравість кольорів, це заслуговує на повагу.
- Як шкода, - я розігнулась і поважно розвернулася до Люма, - а я вже мріяла замовити в нього свій портрет, на повний зріст, - і ображено відстовбурчила нижню губу.
- Якось несподівано, - чоловік заметушився, підскочив до мене, підхопив за долоню і поволок до софи, - дорога, але наскільки я знаю, у цього живописця всі картини з Драконами! Людей він якщо й писав, то або так, як тут, - мотнув він головою у бік трупів на картині, - або як дрібні деталі фону.
- Як шкода, - я притиснула руку до декольти, де в корсеті лежав лист і схлипнула голосніше.
- Не хвилюйся, якби ти жила в ті часи, я думаю, що з тебе вийшов би дуже гарний дракон!
Я гикнула від несподіванки, що це з ним?
Розвернувшись до нього, здивовано поплескала віями, - що означає гарний дракон?
- Я знайду живописця, і він намалює тебе, на повний зріст! – одразу запобігливо посміхнувся Люм.
- Драконом?
- Чому драконом?
- Ти сказав, що з мене вийде гарний дракон! Хочу на повний зріст, драконом! - І тупнула ногою.
Тепер уже гикнув Люм, - ну, я постараюся! Дуже постараюся, щоб тебе намалювали драконом!
- Ти вже постарайся, - я звузила повіки і поплескала його по коліну, - і думаю, що до пошуків треба приступити негайно! Тому не затримуватиму!