Частина 33

Алекса сперечалася з Вольдемаром ось уже більше півгодини. Вона взагалі не могла пояснити сама собі, як погодилася вислухати пропозицію, спрямовану на посилення її здібностей.
- Та чим я гірший за інших? - кипіла вона, відмовляючись від додаткових занять із ректором.
От якби побачення, а не «повторення, головне у навчянні». Вона переживала, що не зможе втриматись, і бути вигнаною за посягання на ректора, це дуже темна пляма на біографії.
Ректор втомився ходити навколо та навколо і наказав: «Давай провідаємо вашого вихованця, у мене пляшка риб'ячого жиру завалялася, згодуємо для користі здоров'я!»
Тільки на березі підземного озера він зміг, не ховаючись пояснити здогади Дормана та Ар'єжуаза.
- Перевертень? – відьма окинула ректора недовірливим поглядом.
- Перевертень, і якщо виходити з розміру другого порталу – швидше за все змій. Істота дуже давня і таємнича.
— Значить, нам з вами доведеться шукати хід у гуртожиток, у підвал?
- Дорман з Міхаелем чатуватимуть підвал, Саша з Ар'єжуазом шукатимуть сліди магії крові, а ми – вивчатимемо можливості побудови вектора переміщення до точки тимчасового порталу у підвалі гуртожитку.
- А Саша одразу не може перевірити викладачів та вказати на того гада, який не зовсім людина?
- Думаю що ні. Цей вид перевертнів мав такі здібності та таємниці, що відстежити їх не зможе навіть маг життя.
- Добре, - кивнула відьма.
Якби вона знала, на що вона підписується, ще раз гарненько б подумала. А так вона прийняла з рук ректора дві шапки-невидимки і вирушила до Саші.
Три ночі пошуків та чергувань нічого не дали. Алекса вже почала втрачати терпіння, бо бродіння територією Академії з невидимим ректором, який тримає тебе за ручку, це задоволення так собі. Ні поговорити тобі, ні поцілуватися.
В Академії готувалися до щорічного бала, як правило,. нічні чатування не додавали відьмі доброти і вдень вона гарчала на всіх, не гірше за свого фамільяра, який з якогось часу став виявляти підвищену агресивність.
Від занять ректор їх не звільнив, тому з дванадцятої ночі до третьої ранку, три студенти групи порталників сторожували поряд з Дорманом, Ар'єжуазом і Вольдемаром.
На четверту ніч Саша запропонувала залишити фамільярів у кімнаті.
- Ми завжди зможемо їх закликати у разі небезпеки. Може вони своєю тваринною іпостасью відлякують того, кого ми чатуємо? Я читала, що змії у пошуках їжі, відстежують запахи, використовуючи роздвоєний язик для збору частинок із навколишнього середовища і потім передаючи їх на аналіз у ротову порожнину. Зміїний язик постійно перебуває в русі, відбираючи проби частинок повітря, ґрунту чи води. Аналізуючи їхній хімічний склад, він дозволяє виявити здобич або хижака, і визначити їхнє становище.
- Але ж на території Академії у жодного викладача немає роздвоєного язика! – Алекса задумливо замовкла.
– Ти що, перевіряла язики всіх викладачів, – дещо істерично відповіла Саша.
Їй теж не вдавалося добре виспатися і від цього характер псувався. А ще неможливість нормально спілкуватися з Ар'єжуазом злила і нервувала. Тримати його за полу піджака, щоб не відстати і не загубитися, мозок постійно намагався змусити розтиснути пальці з невидимого костюма.І вимагав зняти шапку. Розумом дівчина розуміла, що так потрібно, але серце вимагало більш матеріального прояву натяку на побачення. Тим більше вона чула, як стукає серце чоловіка, коли вона з'являється внизу перед дверима гуртожитку за п'ять хвилин до комендантської години.
З гуртожитку він виходив ще видимий, але Саша вже трималася за його піджак невидимою рукою.
Залишаючи фамільярів і спускаючись сходами, вони, як завжди, вслухалися в діалог Дормана, Арьежуаза і Вольдемара.
— Значить, ти перевірив усе? - запитував ректор у Дормана.
- Залишився підвал, гадаю, що ви можете йти, я закінчу сам.
Чоловіки кивали, і розмовляючи повільно йшли у бік виходу. Наздогнавши їх, сестри підхопили кожна свого супроводжуючого і за двері вони вийшли, розуміючи, що знову доведеться провести три години в повній безмовності.
Арьєжуаз, як і три ночі до цього, увійшов до корпусу викладачів і до своєї кімнати. Почекавши пару хвилин, одягнув шапку-невидимку, і повільно прочинив двері на сходи.
Освітлення приглушало яскравість, і разом із Сашкою вони рушили за завченним маршрутом.

Першою була точка, де минулого разу Алекса виявила портал у гуртожитку.
Саша подивилася на стіну, яка нічим не нагадувала просторові двері і скривилася.
Щось свербіло на краю свідомості. Щось важливе, але невловиме.
Вона з жалем окинула поглядом стіну і смикнула один раз полу піджака крижаного мага.
Вони рушили до сходів на другий поверх.
В цей момент Алекса, під руку з Вольдемаром, що зникає за дверима ректорського кабінету, і поки не зачинилися двері, невидимим вислизає назад, несподівано смикнула його, змусивши завмерти.
У її голові народилася ідея. Якщо вони оглянули все в Академії і нічого не знайшли, може шукають не там?

Різко перехопивши на себе керування, поспішила у бік заднього двору.
Контейнер, в якому за розповідями Дормана бабуся зберігала стратегічний запас їжі, був єдиним місцем, яке за три минулі ночі вони не оглянули.
«Сховай на видному місці» - говорила гранд-ма, і Алекса часто користалася цією порадою.
А якщо власність ба, так само використовує перевертень? Прикривається тим, що ніхто не шукатиме слідів у літньої пані, схибленої на гастрономічних спокусах?
Ректор, у якого ще не вивітрилася з голови феєрична затримка шеф-кухаря, трохи спасував, коли зрозумів, куди тягне його відьма.
Начутий про властивості стін контейнера, і те, що якщо закритися в ньому, то творити можна все, що заманеться, він проковтнув в'язку слину і відразу намалював у голові те, що готовий творити.
Тому мало не збив з ніг, відьму, що різко зупинилася.
Теоретично вони домовилися переміщатися до підземного озера, якщо потрібно поговорити. Був ще один спосіб, ректор акцентував увагу, що на випадок непередбачених обставин він може скористатися темрявою. Враховуючи, що відьма теж мала частинку темряви, цей спосіб комунікації міг урятувати у разі небезпеки.
Ректор відчув, як відьма розвертається в його бік і зрозумів, що їхні тіла поділяють лише невидимі речі.
Темрява всередині зраділа цьому, і спробувала вирватися, щоб познайомитися ближче з тією, що будить у ректорі настільки суперечливі бажання.
Не встигнувши збагнути, що він робить, ректор інтуїтивно притис другою рукою дівчину за талію ще ближче до себе, і завмер, усвідомивши, що бачить відгук темряви відьми. Та дражливою кішкою демонструвала піднятий хвіст, припадаючи на передні лапи і помуркуючи.
- Якого? – ще встиг подумати ректор, перш ніж його пітьма стрибнула до запрошуючої.
- О! - ахнула в його голові відьма - ти такий великий!
- Що ти робиш! Я ж сказав, що це крайній випадок, злиття темряви небезпечне!
- Я думаю, що зараз крайній випадок! - перед внутрішнім зором ректора проступив сіруватий серпанок тіла відьми, яка потерлася грудьми об його груди, заглядаючи в очі.
Злиття темряви дало можливість цим двом бачити фізичні тіла, як серпанок.
- Ти мене дражниш? – здивувався ректор.
- Ем? Ні, - відразу відхилилася відьма, - так! – чмихнула через секунду, бо темрява прореагувала відчутним ударом на брехню.
Рука ректора сповзла на апетитний задок жінки, і він стиснув пружну частину тіла, нахиляючись ближче до відьми. - Такі ігри, як правило, закінчуються без одягу!
Відьма облизала язиком губи, і ректор раптом усвідомив, що жінка заведена до краю. А ще що він балансує на самому краю, намагаючись не піддатися спокусі і не переміститься на ректорське ліжко.
- Я думаю, що якщо перевертень змій, то вхід до його порталу під контейнером.