Частина 28

Над безмежною водною гладдю світили кілька різнокаліберних місяців.
У воді гулко стогнало якесь чудовисько, вило так, що дибки стояло волосся у всіх трьох.
- Ти впевнений? - пригладжуючи вкотре шевелюру, питав Яніс у Тріумвіратія, - що вона добра?
- Була, так, добра! - протягнув крилатий кіт, харкаючи іскрами статичної електрики, що бадьоро скакали по його шубі від хвоста до пащі.
– Ніколи такого не бачила! - Ягідка дивилася, не відриваючись на дивну метаморфозу фамільяра, і з останніх сил стримувалася, щоб не перевірити пальчиком, чи це обман зору, чи все серйозно?
Тріумвіратій, що відкрив пащу в марній надії, перервати зачарований процес накопичення іскор, обурено спробував відповісти, але натомість у нього з рота раптом вихопилося полум'ям і найдовші язики долетіли до брів і вихорів чоловіка.
Запахло паленим. Ягода кинулася до чоловіка і зашипіла на кота, - та що з тобою таке, захворів?
— Значить так, нам треба до трону, терміново, а то якщо я ще хоч хвилину послухаю її стогнання, то все, полечу до неї на допомогу один.
- Не лопнеш, дитинко? - злосно вилаяв кота Яніс, - ти ж сам казав, що портали і цей світ речі не сумісні.
- Так у нас тут зараз такі завихрення, що під шумок можна пів планети відчепити і ніхто не помітить. Хапайтеся за лапи! – скомандував він, і по людях відчутно довбало струмом.
У печері з троном та купою дверей було тихо. Ягоду та Яніса розкидало в різні боки, а кота приклало об кам'яний трон головою, і він тільки й міг, що стогнати.
- Дефективний, дефектний, дебі ... Ягідка, ти не забилася? - підскочив він до дружини.

- Ні, коханий! Але з тобою я цілком погоджуюся, наш фамільяр перележав у яйці і дещо протух, не інакше.
- Наклеп, - крізь стогін подав він голос, - не протух я, сегрегація - це зміна фізичного стану не тільки неоднорідного середовища, а й кількох сутностей вищого порядку.
– Чого? – хором перепитали Яніс та Ягода.
- Ну, не знаю, кому з нас пощастило, а кому ні, але тут таке діло. Я це Тріумвіратій.
- Добре приклався, - зашепотів Яніс на вухо дружині, - знову вистава пішла.
Кіт пирхнув, - та не зрозуміли ви, нас, вищих сутностей, упаковали у ваш саркофаг, сподіваючись, що його ніколи не відкриють і ми протухнемо.
Ягода покрутила пальцем біля скроні, ніби намотуючи локон.
- Я все бачу, - відразу зло повідомив кіт, - можете мені не вірити, але кричущу у воді створив я, точніше один з нас - як утилізатор негативних емоцій. Її близькість спровокувала прояв властивостей однієї з трьох вищих сутностей.
– І кого це?
- Вогнедишного Дракона, що створює зірки, він чутлива натура і високих звуків не любить!
- У нього струс мозку і треба нести до лікаря? – припустив одразу Яніс.
- Та немає в мене жодного струсу! Я найкращий дизайнер населених світів Фрітрового континууму. Його створив бог, подібний до вас. Тільки він зараз може тільки духом проектуватися. Отрута його найбільше змінила.
- Яка отрута, - відразу насторожилася відьма.
– Яких населених світів? – одночасно з нею спитав Яніс.
— Ось ці дверцята – це чорні ходи для мене. Кіт погладив свою грудку лапкою - на випадок необхідності змінити там щось або вдосконалити.

- Ага, чи статуетку себе коханого всунути, і культ організувати, - не втрималась відьма.

- Мені дозволяли! Принаймні, Мя-Авус був не проти. Система печер, це мій офіс та будинок.
- То що там із отрутою? - вирішила перебити відьма.
- Мя-Авус закохався на якомусь симпозіумі з обміну досвідом у Кур-Ву, - почав розповідь кіт.
- Кур-Ву? - Ягода закашлялася, - яке звучне ім'я!
- Ах, так, треба було вже тоді насторожитись – дві літери «У» – це так не гармонійно.
- І не кажи, - закивала відьма, - це що ж, нас виявляється не обзивають, а компліменти кажуть, порівнюючи з богинею?
- Потрап ти у Фрітровий континуум, - тоді так, - посміхнувся Яніс, - а так ні.
- Гей ви там, вам що – не цікаво?
- Дуже цікаво! А пожерти нічого немає?
- Я взагалі, чого сюди попросив перенестися, - у мене був десь тут заначений один пиріг, якими нас Кур-Ву пригощала, коли ми в лазню збиралися. Поговорити, поділитися планами, розслабитися, випити, - кіт, що поринув у ностальгію, застогнав.
- А ця баба все випитувала у Мя-Авуса його секрети і присягалася в шаленому коханні та бажанні полегшити його існування. Загалом полегшила і кишені, і існування, і нас за компанію, щоб свідків її вчинку не залишилося.
- Тіпа сам все подарував, залишив після розлучення? - поцікавилася жінка.
- Чого не знаю, того не знаю, - зітхнув кіт, - чого вона там казала, чого робила після нашого сегрегаційного провалу у ваш континуум, того не можу навіть уявити. Але тепер у мене практично ідеальний нюх на такі підлості! Якщо ти, відьма ще й про отруту підтвердиш, тоді я з усіх боків правий!
- А що я за це матиму? - протягнула відьма, не сильно вірячи в розповідь крилатого кота. Ну хіба що трохи.

– А я допоможу вам.
- У чому? – одразу перепитав чоловік.
- У справі відсічі такої неприємності у вашому світі. Мирах. У континуумі загалом.
- А з чого ти вирішив, що у нас таке можливе?
- Бачив, на власні очі! У вас теж троє богів, творили, дотримуються і поділяють. Тільки один із них грає нечесно і бажає в одноособове володіння загребти все тут і там і навіть те, що нікому не потрібно, але є. Сестру другого бога забрати до наложниць, а його знищити.
- І він, за законом жанру, теж Курву? – здається відьма дещо стримувала блазневий настрій.
- Що ти, він Чмиргикук і має Конклав.
- Щоб тебе, - в унісон скрикнули Яніс та Ягода.
- Не винні ми, - відразу заволав кіт і кашлянув нафтовим вихлопом, - ми й так на їхній головний храм плюнули, що відстрочило військову кампанію.
- То шукай свій пиріг, і розповідай навіщо ти нас на планету із чудовиськом відправив? Якщо воно утилізує негативні емоції, хай би й продовжувало утилізувати. А Академія повернеться у звичайний стан, тоді й повернемо її дитинча.