Частина 14

Арьєжуаз бігав по кімнаті і закіпав від роздратування. Його, спадкоємця роду змушують їхати до Академії як учителя танців. Нечувана річ! Особливо тому, що від танців відвертітися не вийде ніяк. Що там в Академії відбувається, Старійшина не пояснив. Прадід сказав, що батько змушений був погодитися, оскільки під загрозою добробут не лише їхнього роду. Вперше рід поповнився магом із зовнішнього світу. Талановитим та цінним, у майбутньому.
І ось це майбутнє зараз могло не настати.
Отруєння, напад, можливе пограбування – вимагало застосування умінь найбільш сильного та магічно обдарованого фахівця. Тільки одиниці знали, що Арьєжуаз є власником найпросунутішої компанії технологічних засобів для шпигунства та охорони. Прикриттям цього бізнесу були школи льодових танців.
Арьєжуаз не викладав, просто свого часу ця ідея, прикрити таємне - явним, якнайкраще відповідала його намірам. Крижані маги неодноразово надавали допомогу вінценосним сімействам багатьох планетах, тому, коли Арьежуаз озвучував ідею розширення ринку збуту, йому йшли назустріч.
Іноді підозрюючи, що за вивіскою «Льодового шоу Арьєжуаз» ховається ще щось, а іноді навіть не морочачись. Сама школа – це престиж та успіх у майбутньому, а що там ще продають принагідно, це нікого не стосується. Ім'я Арьежуаза було достатньо гарантією порядності контори.
Обурювався чоловік виключно з тієї причини, що зривалася давно і ретельно спланована відпустка. Іншим часом він із задоволенням надав би консультацію Академії, в якій довелося вчитися і йому. Скільки це було років тому? Може й права бабуся, яка вимагає осісти та оженитись? Він знову роздратовано ляснув останньою розробкою, яку тестував з учорашнього дня, по листю розкішної пальми в діжці.
Мухобійка, на яку був схожий суперчутливий аналізатор підслуховуючих пристроїв, мигнула зеленим, повідомивши, що в пальмі жучків не виявлено.
- Де ж сховали слідкуюче приладдя, - розмірковував він. Ще вчора він дав завдання своєму секретареві розосередити по родовому гнізду наявні в прейскуранті технічні новинки. Якщо мухобійка знайде все заховане - значить можна презентувати новинку.
Зафрахтована яхта біля узбережжя Монте де Ла Руз, де за два дні має стартувати конкурс краси, – помахала йому хвостом. Найпрекрасніші та найчарівніші пташки дістануться не йому. На святі життя вибір зроблять інші. Зазвичай з цих конкурсів більшість дівчат розлітаються дружинами заможним і привабливим, і Ар'єжуаз збирався порадувати бабусю на її ювілей. Представити найнеймовірнішу, як потенційну дружину.
Роздратовано відкинув чорний хвіст волосся за спину. Не хотілося користуватися родовою магією, якщо до жучка торкалися, Ар'єжуаз міг відчути слід дотику, навіть якщо це було кілька тижнів тому. Найдавніший - місячної давності слід йому довелося знайти в одній консультації, яка стосувалась отруєння дружини короля. Саме тоді він зміг вказати на того, хто повісив у гардероб королеви просочену отрутою сукню.
Але скористатися силою зараз це провалити випробування. Все ж таки свою роботу він звик робити добре, тому зітхнувши вирушив на друге коло, «вбиваючи неіснуючих мух» по всьому будинку.
Прадід відстежив правнука поглядом і коли той зник на другому поверсі повернувся до невістки. Бабуся Ар'єжуаза продовжувала наповнювати чашку чаєм і навіть не повернула в той бік голови.
Підійшовши до столика, який був накритий для чаювання, Старійшина роду сів навпроти неї.
- І чим тобі не потрафив конкурс краси? - прихопивши чашку з ароматним напоєм, спитав він.
- Може тим, що дружина має бути в першу чергу розумною, співчутливою, душевною, а потім уже гарною?
- Одне іншому не заважає. Але чому до Академії? Це що, спосіб нагадати, що він повинен підкорятися рішенню батька? Адже саме на його батька натякав ректор Академії просячи допомоги.
Жінка демонстративно зітхнула і відставила чай.
- Головне, що на нього не повіситься вертихвостка. Та й хлопчик виріс, настав час йому вже проявити самостійність і приймати рішення без ваги батька, діда і тебе, що стоять за спиною.
- Так він і виявив, спланував відпустку, вперше за десять років вирішив вибратися та відпочити, а тут ти зі своїм «а найкращий Арьєжуаз».

Прадід по-чоловічому співчував правнукові. І не розумів, чому жінка прогнула всіх під своє рішення. Навіть дід погодився після того, як вона сказала, що вважає, що це буде найкращим подарунком на ювілей.
- Гаразд, тобі видніше, - несподівано Старійшина махнув рукою на жіночу забаганку. - Ну раз я тут, не скажеш, чого б ти хотіла як подарунок від мене?
- Портала до місця, де поховані мої батьки? - закидаючи вудку жінка розуміла, що просить дуже багато.
- Ні, конклав сильний, як ніколи, - дати такий козир їм у руки, це принаймні недалекоглядно.
- Але ж ти можеш найняти кращого портальника.
- Ні, це небезпечно, надто близько до Храму. Тим більше, за неперевіреними даними, там щось сталося. Взяли глибоко зашифрованого крота. У нас немає зараз нікого в тій стороні, хто міг би зробити хоч якийсь прогноз. Морок. Там усе вкрите мороком і злістю.
- Коли вже оточуючі зрозуміють, що ця проблема потребує комплексного вирішення, а не закриття очей та ігнорування.
– Вони самі зробили вибір. Ніхто не змушував планети приєднатися до цього союзу.
– Коли цей союз полізе на сусідні території з війною, буде пізно, – сказала жінка, відставляючи чашку.
- Може ти й маєш рацію, - маг проковтнув «як завжди», тому що жінка, що сиділа навпроти, ще жодного разу, не помилилася, роблячи пророкування і даючи поради.
- Тоді я хочу запрошення на Зимовий бал до Академії.
- Ти робиш ставки на нового члена роду? – Старійшина підозріло витріщився на неї.
- Просто хочу подивитися на танець онука, він уже давно не радував нас своєю творчістю, а там йому за статусом доведеться відкривати Зимовий бал.
Прадід підозрював, що жінка хитрує. Але наполягати не став, вирішив, що випросить ще три запрошення. Собі та синові з невісткою. Хто він такий, щоб вставати на шляху бажання коханої невістки.