Частина 10

- Що ти робила після комендантської години у викладацькому крилі, - запитував Вольдемар у відьми, що стояла посеред його ректорського кабінета.
Ранкова доповідь записів слідкуючих очей неприємно здивувала. Він ніяк не очікував виявити дочку Яніса, що кралася повз одну з них.
Особливо тому, що ця була розташована у викладацькому крилі і була скоріше способом вирішення конфліктів, які час від часу виникали у замкнутому соціумі дорослих людей.
Вона натякала на те, що проблеми, які виникають, слід вирішувати за зачиненими дверима і не виносити в загальний коридор.
Зазвичай він переглядав запис на прискореному відтворенні, але сьогодні просто не встиг надати прискорення запису, тому що побачив Алексу.
Сам факт знаходження дівчини, в такому віддаленому від гуртожитку місці, говорив про несанкціоновану побудову порталу. А пам'ятаючи звіт куратора цієї групи, він був упевнений, що портал створив хтось із викладачів, оскільки жоден із студентів до рівня, необхідного для спонтанного відкриття, ще не доріс.
- Це не я, - не моргнувши оком збрехала вона.
У ректора від несподіваної брехні сіпнулося око. Що означає не вона? Студенти навіть не могли подумати брехати у кабінеті ректора. Ця спроба каралася покаранням,  аж до відрахування. Тому він і піддався на її прийом, поставивши наступне запитання - що значить не ти?
Не вірячи в те, що робить це, запустив відтворення перед носом нахабної брехухи,  - це хто по-твоєму? – і тицьнув у фігурку, що крадеться, пальцем.
– А чому ви вирішили, що це я? Ну крадеться хтось, у погано освітленому коридорі, чому одразу я? - Ображено надула губки відьма, і ректор зрозумів, що починає закипати. У пам'яті промайнув спогад, в якому вона натякала на вміст своєї сумочки, і обіцяла допомогти з вирішенням суто чоловічих проблем, коли не стоїть.
Думка про те, що саме для цього вона проникла у викладацьке крило, не сподобалася ректорові ще більше, ніж те, що вона намагається уникнути заробленного покарання, віртуозно використовуючи брехню.
За кожне порушення студенти отримували певний вид покарання, і те й інше ставало надбанням громадськості.
Ректор раптом усвідомив, що такої зухвалості не дозволяла жодна дівчина. Ні, вони, звичайно, примудрялися проникати в "намазане медом місце", але тільки відзначившись на вхідних дверях.
"Прийдеш до мене на відпрацювання ввечері" - у когось із них сказане викликало солодкі спазми, а у когось звучало похоронним маршем.
Але у будь-якому разі у двадцять три студент має перетнути кордон гуртожитку.
- Тобто це не ти, - сказав ректор, відстеживши реакцію відьми, яка була готова сперечатися і доводити саме це і зараз лише на мить знітилася.
- Не я, - все ж таки видавила твердо і максимально правдиво.
- Який жаль, - відкинувся на спинку стільця Вольдемар, - а я хотів привітати тебе.
Чоловік раптом з жахом зрозумів, що з цією відьмою розслаблятися не можна, тому що наївний погляд, яким вона обпалила його, на секунду розслабившого плечі і думки, зовсім не в'язався з тим, ким вона була в середині. Дике поєднання наївності у погляді і тіла, яке демонструвало ректорові жіночу силу та енергетику, огріло не гірше за кувалду. Ректор відчув збудження і пальцем спробував послабити шийну хустку, сильно затягнуту на шиї.
 - З чим? – лтріпонула зараза віями.

Ректор випростав спину і зчепив пальці в замок на стільниці, затуляючись від спокусниці.
- Так, з бонусом, який належить тому, хто першим побудує повноцінний портал, - відповів, закликаючи темряву і остигаючи від її холодної сили.

Відьма не залишилася байдужою до застосування сили.
- Ви загрожуєте мені чи ховаєтеся, - запитала, скинувши маску, з якої увійшла до кабінету.
- І де ж ти побачила погрозу?
Загострене сприйняття, яке дарувала темрява, шепотіло, що відьма злиться. Причому не на себе, за те, що її розкусили, а на те, що він скористався власним даром.
- Я можу йти? - не відповідаючи на його запитання вона дивилася з таким жаром, що ректор захвилювався зовсім трошки. Чи про всі її здібності зазначено у справі, чи може Яніс щось приберіг як сюрприз, і цей сюрприз може вискочити будь-якої миті з табакерки і наробити приємностей, - ректор ментально чортихнувся обмовці, - наробити неприємностей.
- Звісно, ​​вибач, що затримав, відзнач у секретаря поважну причину запізнення, - він намагався говорити спокійно і розмірено, але сама присутність відьми дратувала.
- Обов'язково, - крутнулася вона на місці і зробила ноги.
- І до кого ти вирішила прокласти стежку, - пробурчав він, трохи заспокоївшись. Те, що це не Алекса, він навіть не думав. На секунду він припустив, що може вона хотіла зустрітися зі своєю бабусею, але потім відмів це пояснення. Якщо портал не її, то якщо вона в нього полізла, то це говорить про якусь таємницю. А таємниці у довіреному навчальному закладі — це небезпечний дзвінок.
- Жіноча цікавість гірша від відсутності апетиту, - він здивувався сплившому на думку порівнянню. Чомусь під апетитом у цей момент він мав на увазі зовсім не їжу, і з цим апетитом у нього було все в повному порядку, бо навіть покинувши кабінет ця жінка будила в ньому певні бажання. Він з жалем зиркнув на недоторканний запас бару, поміркував кілька хвилин і дізнавшись у секретаря розклад викладача словесності та етикету рушив у бік викладацького крила.
Напевно у бабусі Алекси є власні пояснення несанкціонованого проникнення онуки, а ще не заважало б поговорити відверто. Аж надто поспішно виглядало нав'язане зверху розпорядження підтягнути студентів у цій дисципліні. Пахло підкилимною грою, а пил і чужі лапи на своїй території ректор не любив.
За годину Вольдемар Іліясі стояв посередині невеликого парку, який побутовики та ілюзорники використовували, як полігон для вдосконалення власних умінь.
Скопані клумби, що залишилися після вчорашніх практичних занять, без єдиного бур'яну, зате з ефемерними рядами кущів троянд, які до сьогодні вже практично втратили свою реальність і повільно розсіювалися, ранжируючи своїх творців за шкалою, необхідною для проміжного тесту куратора, направили думки ректора в зовсім іншу колію.
Побачивши свою онучку на записі підглядача, відьма блиснула на ректора очима і запропонувала прогулятися сюди.
Сюрпризом стало те, що до них приєднався Дорман. Новий начальник охорони явно не належав до тих, у кого могло бути подвійне дно, тому Вольдемар трохи засмутився, розуміючи, що вперше його пильність обдурили.
- За агентурними даними в Академії вже кілька років як окопав кріт, - доповідав Дорман сухі факти, отримавши кивок від відьми.– Поставлена ​​перед ним мета – підготовка каналу для проникнення ворожих елементів з метою викрадення студентів портального факультету.
— Це неможливо, — ректор дивився на цих двох і не розумів, яким чином фігурка Алекси в коридорі викладацького крила поєднується з кротом та підозріло неприємною метою. – Скільки це кілька? П'ять, десять? Чи рік-два? Викладачі змінюються, не приховую, ми проводимо атестації, перевіряємо на лояльність, як він міг просочитися?