Розділ 15 Короліство Драфтерігон

Поки перепливали річку Иосмей почав  знову думати, що  не   може стати царем, бо  меч який він знайшов у печери - не Арея. Ланжав взяв лютню й почав грати, - «Незабором я тебе побачу й обніму як тоді, тільки почекай, я повернуся тільки чекай мене кохана, я незабором повернуся!»

– «Ну й бард  співучий у вас!» - промовив Двроф,  й поклав руки на одну на одну.

– «Так, якщо вам не подобиається, я можу  не грати.» - промовив Ланжав,  Дворф усміхнувся й говоре. – «Мені без різниці, що ви робите, головне щоб човен не перевернувся. Й по секрету у нас музик мало.»

- «Добре, я Ланжав із Гетодакій.» - промовив Ланжав.

– «Дрантер, із королівства  Драфтерігон» -промовив Дворф,

- «Добре , дякую, що ви з нами  пане Дрантер.Мене звати Мундрен!» - промовив Мундрен.

 – «Ільгорд ,кроваве око - син Транетера!» -промовив Ільгорд, так і Иосмей вирішив назвати своє ім’я :- «Иосмей - царевич Сарматий!»

• «Дрантер,скажи мені ,як ваш король Ферлар почувається ?» - запитав Мундрен. Дрантер сумно почав говорити: - «Ферлар помер і його внук Барборос тепер король.                                                             А  звідки ви знаєте короля Ферлар?»  -запитав Дрантер.

 – «Я майже все своє життя мандрував, й добре його знаю.» - відповів Мундрен,

- «Як і  ви знаєте     про нашого  короля?» -запитав  Дрантер.   Мундрен усміхнувся й говоре: - «Я ні, дворфов знав, але ваш король   мав добре говорити.»

  Й так вони пливли.  Коли допливи, тільки вони   вступили на землю дворфов, все начебто  було спокійно ,аж до них підійшли  два дворфських воїна. Вони були трохи вище Дрантер, мали чорні бороди, й на шоломах якісь символи із трикутників. Й один з них починає говорити: - «Так  Дрантер, скажи - кого ти переправив через річку? » Дрантер  не встиг щось відповісти  як зразу Мундрен почав говорити:

 – «Я Мундрен - ти зі мною?»

 - «Мундрен? Нам король приказав, що якщо буде чаклун на ім’я  Мундрен відвести до нього.» - промовив один із них.

Так вони і пішли до палацу. Та по шляху вони бачили малі й гарні дворфські хатині із символами, ці символи були схожі на ті, що були на шоломах. Прийшли до якоїсь брами, за нею був палац .Один із тих хто був в брамі почав говорити: - «Це кого ви везете?».

 На що один із  тих воїнів відповів:

 - « Чаклуна Мундре! Ми до короля Барборос.»

  – «Мундрен це правда ти?» -  запитав один із них, на що Мундрен усміхнувся й говоре:

 – «Так,це я Мундрен пропустіть нас. В мене є розмова до вашого короля!». Потім  брама почалась  відчинятись і всі побачили палац.

 - «Ну, продовжимо наш шлях!» - промовив один  із дворфов.  Пішли до палацу який прямо із горою підгірним, й вони йшли далі та побачили воїнів королівства. Хоть вони і малі були  на зріст ,але битись вони могли. Біля палацу вони бачили багато  великих та золотих  статуй  короля- цього малого підгірного народу. Зайшовши, вони побачили ,що й в середині не має  золотих речей,

- «Так,тепер нам прямо. І так ми прийдемо до нашого короля!» - промовив один із воїнів дворфов.       Й так все йшли й йшли. І кожен його представляв як короля дворів.  Ланжав думав , що він вдягнутий як  король. Коли вони прийшли то побачили – трон. Який був вкритим геометричними фігурами, на ньому був рудо-бородий дворф із бронею.

Один із воїнів став на одне  коліно й почав говорити: - «Мій король  Баборос - до вас прийшов чаклун – Мундрен!»

 - «Вибачте за неповагу! Я вам співчуваю за смерть вашого дідуся. Я добре його знав.» -промовив Мундрен. Рудо-бордовий дворф усміхнувся й почав говорити

 - «Я знав, що ти прийдеш й я чекав на тебе. Бачу,що тобі й тим хто з тобою треба відпочити.  Я приготував для вас місце щоб вам ніхто не заважав , ви відпочивайте й набрались сил і продовжили свій шлях, тільки хай всі назвуть свої імена, промовив Баборос.

 – «Иосмей царевич із Сарматий!» - промовив Иосмей, за ним свої імена назвали Ланжал та Ільгорд. Потім Баборос приказав приготовить стіл, щоб нагодувати їх.І всі  почали святкувати . Там було дуже багато  м’яса й пива й  Баборос посміхнувся з яким апетитом всі весело їли і пили.  Але у нього був якийсь страх, і він подумав,що йому може допомогти Мундрен. Вони вийшли у пусту кімнату, і почали розмову ,щоб їх ніхто не чув.

«Ти як  - Иосмей? Скриваєш щось?»  -промовив Мундрен

 - «Так,мій дідусь розказував, що від тебе нічого не скрити. Й тобі не зрозуміти, як важко мені це казати королю.» - промовив Баборос. Мундрен ве це чуючи  думав про щось й каже: – «Ти гідний бути королем!  Але за вашу доброту ми вам  відповімо допомогою, тільки розкази мені про все!»

 – «Просто мені доповіли , що щось із під землі  йде на поверхню .І  що сон  в якому трьохголовий  монстр громить мою країну може здійснитись.» - промовив Баборос.

• «Добре не бійся! Ми дамо вам допомогу! Цих  монстрів звати - Світбари» - промовив Мундрен.