Розділ 13 Вітаємо у лісі Чугайтстера

       Тим часом поки Иосмей був  у печері , то в  таборі Ланжал встав  й побачив   що немає  Иосмея - «Иосмей зник! Мундрен ,Ільгорд вставайте - Иосмея треба шукати?» - промовив Ланжал.

  – «Щось   трапилось?»  - запитав Ільгорд,

- «Так! Иосмей зник, й я не знаю де він і  куди він  міг піти!» - відповів Ланжал. 

– «Зрозумів ,треба його  шукати, погнали!» - промовив Ільгорд,

 - «У мене є ідея, як швидко його знайти!» - промовив Мундрен. Не встиг ніхто запитати, як будемо шукати Иосмея, як раптом із лісу вийшов якийсь  старець за  ним йшло багато звірів. Виглядав так : на голові щось із соломи зроблене ледь схоже на капелюх, вдягнутий в  звичайний одяг ,мав зелену бороду й сиве волосся. Старець заговорив:    

• «Вітаю -  особливо тебе мій старий друже Мундрен! Я Чугайстер -  володар цього лісу, я ваш знаю Ільгорд та Ланжала.» Ільгорд та Ланжал були в  шоці від цих слів.
•  – «Як твої справи друже, й ти знаєш де Иосмей?» - запитав Мундрен. Чуйгастер сів на землю. – «Я знаю, що він зараз із моїм синам, але я відправив деяких моїх      доньок мавок щоб їм допомогли.» - промовив Чугайстер.
• «Звідки ви знаєте наші імена?»- запитав Ланжал,
•  - «я
• Я знаю, бо я хранитель  цього   лісу  й    знаю  все, про  те ,що робиться    в  моєму  лісі .Ф ви  якщо із добрими  намірами прийшли , то я вам  допоможу,  а  якщо   з лихими - то краще вам не знати!»  - промовив  Чугайстер.  Потім він                                                                                                                                    встав, а  Мундрен  почав  говорити: - «Наче ти нас запросив в гості ,старий?». На  що  Чугайстер  відповів  так:- «Ну  так,і  тим  хто з тобою також можна.»,  потім піднявся і пішов . За ними йшли звірі ,які  напевно слухали   Чугайстра. Прийшовши , вони   побачили  столи з їжею, біля стоялів стояли  мавки.

   У печері Иосмей говорить Щесніку, - «Не бійся ,йдемо, я змогу тебе захистити!» - й витяг меч.  І пішли. А та , що була схожа на  жінку ,яка приснилась Иосмею, стибнула й вдарила.

- «Втікай, я з нею  зможу справитись !»  -  промовив  Иосмей.  Щеснік побіг, знову удар ,але Иосмей відвернувся й спробував ударити,  в нього нічого не вийшло і його вдарили. Й так ,що у нього з’явилась  маленька ранка, але ця рана не помішає йому битись, бо він воїн, й сармат ,нащадок бога Арея. Взявши  меч й знов спробував ударити, але не зміг , коли вона знову спробувала вдарити ,то Иосмей зміг відвернутись. А потім знову,і знову. Навіть меч Иосмея зник. А жінка знов почала говорити: - «Ти слабкий !Хто тобі дав право називатися сином, ти яке право маєш жити на сарматської землі?» .Й з ноги вдарила  прямо в голову.   В Иомея   запаморочилось в голові і він втратив свідомість.

Иосмей прийшовши до тями побачив що попав в якусь гробницю, а вона йшли добити його. Тіло все в ранах,синцях, з яких текла кров , але дух його не зламати. Й коли вона підішла   близько ,щоб його вбити, то Иосмей відвернувся й взяв меч який був в  склепі. Вона знов його вдарила. Але не змогла повністю добити.   Иосмей почав атакувати та говорити: - «Ти лише схожа на царицю –Амагу.» Де взялися ті сили,але Иосмей бив її мечем аж поки вона не зникла,  а потім він почув голос Щесніка який говорив: - «Він тут ,йому потрібна допомога !».   Коли вони добрались до Иосмея, то він був весь в ранах й кров текла з його тіла. Иосмея не було ніяких  сил і він впав на землю.