Розділ 12 Загадковий сон й печера

           Коли почало небо темніти  Мундрен говоре,

-« Давайте завтра підемо в похід! » потім він почав шукати гілки  й сказав щоб Ільгорд шукав також гілки дерев, що впали. Назбиравши гілок для вогнища запалили. Вогнище горить ,зіроньки світять на небі й тихо вітер шумить, а Ланжал почав грати на свої лютні,

 - «Чекай мене кохана моя, я прийду й обніму тебе,а ти обнімеш мене. Це наше кохання й твоя душа споріднена!»

- «Ти гарно граєш. Й про  кого ця пісня?»

  запитав Иосмей, Ланжал поклав лютню й усміхнувся.

 – «Та про мою жінку ця пісня,вона  така гарна, що нема красивішої жінки на світи, тільки нажаль вона не любить мандрувати » - промовив Ланжал.

 – «Добре,я тобі повірю » промовив Иосмей,

- «Иосмей ти сармат, не так чи ?» - запитав Ланжал,

 -« Так я сармат. Чого цікаво ти питаєш?» - промовив Иосмей.

 – «Просто я чув, що народ  який живе біля моря, у них тільки жінки  мають права йти на війну !» - промовив Ланжал,

 - «Майже правда, у нас такі традиції , що чоловік або жінка,неважливо , повинна вміти  правильно держать меч, лук й на коні!»  - відповів Иосмей.

– «Дякую Иосмей що розказав, я з радістю прийду до Сарматрий та й свою  жінку візьму!»  - промовив Ланжал,

 - «Ланжал тобі цікаво куди ми йдемо?» запитав Мундрен.

– «Ну так, цікаво, куди ви йдете, якщо треба я вам зможу допомогти бо я найкращий слідопит та гарний лучник» -  промовив Ланжал. Тим часом  піднявся сильний вітер ,що вітки дерев почали гойдатися, а Мундрен усміхнувся й почав говорить.

 – «Добре розповім тобі куди ми йдемо,й що ми шукаємо. Але за пам’ятай мої слова, що скоро прийде велике  зло, яке зможе перемогти тільки  той хто має меч, який ми   шукаємо, тільки із його допомогою можливо перемогти це зло!».

  – «Я зрозумів, добре, якщо що звертайтесь  я вам допоможу  чим зможу,  Ільгорд а ти ,що мені розкажеш, про плем’я орків?» - запитав  Ланжал, Ільгорд усміхнувшись  говоре.

 – «У нас  орків вожді й шамани, живемо ми в лісах й горах, тільки між собою ! » потім взяв камінь та почав точити  об нього сокиру.

 – «Добре, тільки скажи мені щиро: «Ти такий сильний бо ти дрова рубаєш?» - запитав Ланжав, і  взяв лютню.

 – «Ну ти майже прав, я багато рубав дерев в своєму житті, хотів бути найсильнішим  у своєму племені!» - відповів Ільгорд, Ланжав взяв свою лютню й почав грати. А Иосмей просто дивився на нічне небо, й аж поки він не закрив очі.  Коли він відкрив очі то  побачив, степ . Иосмей почав ходити по шляху  убачивши камяні баби, й так він йшов пішки  аж поки  не побачив гарну жінку. 
  

   Жінка позвала Иосмея до себе, він підійшов, вона була вдягнута в білу сукню, на голові вінок та сіде волосся,  усміхнувшись  почала говорити: – «Йди до мене синочку, я хочу тобі щось сказати!», - Иосмей підійшов  ближче , як раптом з’явилось  дерево й стіл.

– «Ви звідки з’явились?Як ви мене знаєте?» -запитав Иосмей,

- «Я знаю що ти син Медосака.А ти  почуєш  моє  ім’я коли   будеш у печері битись ! » промовила вона. Вітки дерева почали рухатись, Иосмей задумався що  це за стара жінка й звідки вона знає як його  звати?  А тим часом із поля появилося коло із кам’яних баб, в це коло зайшла вона-тара жінка - й почала говорити: – «Иосмей у цій печері окрім меча, ти  побачиш схожу на мене жінку, не вір їй  щоб  вона е говорила . Не  встиг Иосмей  дослухати до кінця, як очну, й побачив туман який окружив все довкола.  Раптом він почув,що хтось в лісі грає, Иосмей взяв меч й пішов щоб дізнатися хто це грає. Зайшовши у ліс, він  йшов дуже тихесенько тай замітив, що біля якоїсь печері знаходиться якесь страшне створіння.  Мало воно замість ніг копита, людське тіло й голову на якій були роги.  В   руках держало сопілку, й коли Иосмей підійшов, воно почало втікати у печеру, а Иосмей за ним.

Зайшовши у печеру Иосмей побачив багато павутиння, він взяв свій меч і почав   ним  проривати шлях,як раптом почув голос, - «Тато сестри – мені потрібна допомога від  великих чорних  павуків -  я для них їжа !Павук побачивши Иосмея захотів накинутись і на нього. Він  був таким великим, що  коня зміг би легко з’їсти та й  швидко перетравить, й знову пригнув на Иосмей. Иосмей спробував втікати, але  не встиг  і павук своєю великою та страшною лапаю ударив так сильно, що Иосмей  впав на п’ять метрів від павука. А потім павук почав лізти до Иосмей, павук ліз  дуже швидко, а Иосмей застряв у павутині.  Павук відкрив свого здоровенного, чорного,вонючого  рота  й підняв свою величезну лапу. Як раптом Иосмей зміг вибрався із павутині,за допомогою свого меча, та  відрубив лапу павуку, а потім  стрибнув на голову павука й засунув йому меч прямо в голову. Зразу на звук павука пішли і  другі павуки, але  це ні на мить  не злякало  Иосмея, він почав рубати їх одного за одним, аж поки  їх не стало, й він  добрався до цього створіння.

• «Стій! Я тебе  не буду чіпати, тільки скажи, де ми ,та як твоє ім’я?» - запитав Иосмей, створіння сховало сопілку, й  витягла руку й говоре. – «Мене звати Щеснік,  я син Чуйгайстера, володар цого лісу. А як тебе звати?».
•  – «Иосмей я!  Я радий  з тобою познайомиться!»  - промовив Иосмей.  Щеснік усміхнувся й  говоре. – «Добре ,я знаю як вибратись із печери. Я знаю другий вхід у печеру  пішли зі мною.» -  й вони пішли. Коли йшли то Щеснік почав говорити: – «А що ви шукаєте  з дядьком Мундрен?» - й Иосмей здивувався й говоре, - «Та ми шукаємо меч бога. Тільки скажи, звідки ти знаєш Мундрена?».
•  – «Звідки я знаю,  бо  він  багато  разів бував  тут. І я  чув  від  батька що в цій      печері  похований  бог із мечем ! » - відповів Щеснік.        Так вони йшли по печері зверху  вода по  ним капала, аж поки Иосмей почув  голос  жінки із сну який говорив.
• -  «Иосмей ти боягуз,слабак!Ти не маєш права володіти мечем Арея, ні бути царем сарматів,ні воїном! Я тебе вб’ю!» - бо я цариця Амага.