Розділ 1 Иосмей царевич із Сарматії

 Колись  давніну Зогородськими степами й лісами панував нароод сарматів, й головному  із сарматьких племені  під назвою Роксолан відбувалось,  -  ну давай покази що ти можеш промовив пристаркуватий  воїн. Парубок  це почув ввирішив атаккувати,  але  пристаркуватий воїн воїн відвернувся  й ударів, за тим знову спробував атакувати але знову ні получилось.  Тоді  присттаркуватий воїн розвернувся й так ударів що   парубок впав,, затим парубку вдав руку вони й почали  говорить. - Ох Иосмею минули ти часи коли  я із твоїми батьками державу побудували, ох гарані  часи  були твоя була жива  а твій  батько мейже пив  славні були часи, аж покі царица не померла промовив пристаркуватий воїн. - А якою вона була?  запитав юнак,   - твоя мати  царица Амага була жива мала гарн немові золоти волоси, вона ні тільки  гарномо мечем адаже луком промовив  пристакуватий воїн. А  Иосмей  чув  думав що буде коли він стане царем  він  це боявся, й він как усі які вірили культ меча читав тільки із  мечем ти воїн  справжний. Тим часом  до них прийшли два воїна, у обох на шоломі було велике  перо що сарматів означало що вони вільни  як птахи,  й  один із них почал говорить,  - царевич Иосмей й Фаргот ваш хочить бачить цар Медосак.

Й пішли вони Медосака й коли вони зайшли   до  побачили двух ельфів, Медосак майже все обличе було шрамах від боїв й із бородою почав говорити, - вам довго вухам треба айменці й ви зразуш до наш, й це правільно  зробили бо ми  такі сильні  що наші жінки теж воють,  Фаргот старий дружескази мені  мій  син Иосмей готов стати воїнем? запитав  Медосак.  - Я  думаю що готов відповив Фааргот, - вибачте але нам потрібно знатьви нам дайсте військо найменців, й князівна Східної їЕльфірий   відомо  що житель одної із колонії найняли сарматів промовив один із  них. -Так .ми  вамдамо тільки почикайте, Иосмей  сину мій йди до коней,  й усі уйдите  промовив Медосак.

Коли Иосмей до конюші до зустрів його батько Медосак й почав зним говрить, - Иосей пам'ятаеш як ти десять років ти приборкував промовив Медосак, - так пам'ятаю я його  назвал Дердісером, - ну сідай на нього й помчамось промовив Медосакак.  Й вони сівись на коні помчались по  степу, по шляху Иосмей думав чи може повести свій  народ. - Иосмей скази хто такій воїн? запитав  Медосак,  - тільки із мечем ти воїн відповив Иомей. Коли вони добрались до кургану вокруг якого були камяні баби то Медосак сказав, - зараз  я візьму моноскип й ми підемо. Затим вони зайшли й Медосак заполив моноскип й почав грусно говорити,  - сину  мінуло багато  років чього кои твої мати  весь наш народ оплаккував  Амага, ні більші й ні  менше  ніз я,Амга кохана моя без теба я тосі не могу. Й  коли вони дойшли до Иосмей побачив останкі свой мати, затим  Медосак успокойвся й  почав говорить. - Иосмею сину мій держи мамоний пояс, й надінь його, а завтра сході до старого коваля. Иосмей  його надів він був черовоним із двумя золотими бряшками, із зображеними грифонами застягнуши пояс грифоні почали гризаться, а затим вони війшли та повернулись домой.