V. АЛЬТЕРНАТИВА ВІРИ

Юрій, власник невеличкого парфумерного бізнесу, стояв у офісному приміщенні будівлі висотної, роздивляючись із вікна краєвиди майже центру столиці. Унизу невпинним потоком рухалися автомобілі, іноді ледь чутно доносилися звуки клаксонів, а також поодиноко — сирени.

 У кімнаті линула тиха, заспокійлива мелодія. Екран величезного телевізора, прикріпленого біля декоративного дерева, транслював якийсь відеокліп-рекламу. Юрій іноді позирав на годинник, певно, когось чекав. Миловидна жінка-референт у строгому костюмі неподалік за столом набирала текст, очевидно, з аудіоносія, оскіки сиділа у навушниках і зосереджено дослухалася до звукової трансляції.
— О! Доброго дня! Мої вітання! — пролунав голос за спиною парфумера.
— Здрастуйте, — запопадливо подав руку Юрій вже трохи сивому пану, вбраному дуже строго, по-діловому, який розмовляв із ледь помітним незрозумілим акцентом.
— От ми нарешті і зустрілися. Бажав особисто поспілкуватися з Вами, Юрію. Можете називати мене Ед. Як Ви уже знаєте, я тут ненадовго, рейсом прибув з аеропорту. Кількох впливових представників Генеральної ради старійшин зацікавила Ваша інформація. Ми давно тримаємо руку, як то кажуть, «на пульсі» однієї справи, — доброзичливо кивнув головою пан у діловому костюмі.
— А я Вас зовсім інакше уявляв, — зізнався із виявом ледь помітного захоплення Юрій.
— Думали, що вийду до Вас із Біблією в руках, — здогадався Ед. У нас трішки інший формат зустрічі. Спробую Вам усе пояснити докладніше. Не знаю, з чого почати… Можливо, трохи своєрідного екскурсу для внесення коректив сприйняття віровчення, як воно є...
— А хіба віровчення не таке, як я знаю? — здивувався парфумер і ледь насторожився.
— Що Ви! Що Ви! — заспокійливо підняв обидві долоні пан у діловому костюмі. — Із цим все гаразд.  Мені  навіть  дивно,  що Ви ставите під сумніви позицію щодо віри Генеральної ради.
— Ні-ні, просто я подумав, що... — знітився Юрій.
— А Ви не думайте, а краще будьте уважнішим, бо у мене обмаль часу. А треба викласти проблему вкрай коротко і розставити всі акценти, — проказав, поважно кивнувши головою, представник Генеральної ради.
— Гаразд. Я буду уважним, — погодився парфумер в очікуванні пояснення ситуації.
— Отже, повернуся до екскурсу. Найперше хотілося б Вам пояснити певні очевидні, а також неочевидні речі. Сказав би, прописні істини, без яких подальше сприйняття інформації певно було би некоректним, — витримав доволі тривалу паузу Ед, тишу якої сповнювала спокійна мелодія реклами тієї ж таки компанії, схоже, вона щоразу повторювалася. — Ми живемо у динамічному світі, який швидко трансформується під впливом найрізноманітніших чинників. Дослідження їх закономірностей нині є важливим етапом формування адекватного рівня сприйняття мінливої умовної реальності, конструкція сприйняття якої, так би мовити «модель» формується у спосіб засвоєння того чи іншого інформаційного контенту, який програмно продукується згідно закономірностей обігу капіталу, інтелектуальних, природних та інших ресурсів тощо. Будь-яка релігійна структура має враховувати зазначену динаміку суспільної та ментальної трансформації з метою її коректної імплементації в контекст власної віроучительної доктрини, що має сприяти поширенню власного домінування над тим чи іншим суспільним сегментом, із вибірковим потенціалом своїх послідовників. Сподіваюся, я говорю не дуже складно, Юрію? Адже Ви інтелігентна людина…
— Звичайно, я уважно слухаю, — відповів парфумер.
— Отож і релігія — це трішки ширше, чим просто «зв’язок із богом», до цього питання ми ще повернемся. Релігія у її земному вимірі — це конкурентне середовище за розуміння себе, світу і власних, а також корпоративних життєвих пріоритетів. Звісно, Юрію, їх нам дає... — загадково посміхнувся Ед.
—… дає Бог! — переможно зазначив Юрій.
— Звичайно Бог, — схвалив добродушно представник Генеральної ради, — але питання: для чого тоді так багато релігій? Якщо і там, і там, і скрізь — бог?
— Тому що є істинне розуміння... — зауважив парфумер.
— Правильно, — змахнув на мить вказівним пальцем Ед, — і за це правильне розуміння точиться боротьба. Але теж виникає питання: чи всі готові до сприйняття «правильного розуміння»… Дуже багато людей внаслідок тих чи інших причин, їх можна перераховувати дуже довго: соціально-економічних, культурних, загально цивілізаційних та індивідуальних, а також нішових пріоритетів, так би мовити, не спроможні, не готові трансформувати свою свідомість до рівня розуміння бога, яким він є насправді.
— Але це і не можливо, — кинув фразу Юрій.
— Звісно, не можливо, — продовжив свою репліку Ед, — але прогрес думки триває. І сьогодні ми можемо спокійно відкинути забобони древності, які були наслідком людської неспроможності засвоїти певні коректні формулювання релігійної доктрини. Люди були заручниками своїх уявлень. Але сьогодні все інакше. Ми звершили революцію понятійного апарату і не тільки. Філософія, соціологія, психологія, кібернетика, медицина тощо — людські досягнення змінили світ. Вам не потрібне знахарство, коли у Вас болить зуб. Ви ідете до стоматолога, і в комфортних умовах він безболісно звершує те, що раніше назвали б «чудом», — усміхнувся Віктор, перевіривши застібку  на манжеті білої сорочки, — новітні досягнення слід враховувати, інакше ми залишимся на печерному понятійному рівні і втратимо конкурентно-перспективне середовище. Нас цікавить найперше інтелектуальний потенціал. Ми апелюємо до  всього  того, що є передовим і прогресивним. Світ вимагає внесення коректив у розуміння спадщини своїх предків. У тім числі це стосується теж і релігії. Якщо наша релігійна корпорація, можете сказати «церква» хоче бути впливовою, то нам необхідно контролювати найбільш перспективні напрямки індивідуального та в цілому суспільного потенціалу.
— Але ж я не науковець і не визначний бізнесмен, і не політик, не урядовець.. до чого тут я? — знітився Юрій.
— Про це я потім, поки що слухайте, — знову ледь помітно махнув пальцями правиці Віктор, — на одному із доступних мені рівнів розуміння доктрини нашої релігійної корпорації, як мені відомо, Генеральна рада старійшин висунула доктрину про розуміння бога, як «Вищого розуму», «супер-інтелекту», І звісно, це лише один із проявів його неперевершеності. І ми зосереджуємся, власне на тому, як «Супер-інтелект» замислив цивілізаційний устрій та його динаміку. Релігійна корпорація, яка здатна впливати на ці процеси, неодмінно буде  провідником такого задуму. У Біблії це називають «божим благословенням його церкви». І таке «благословення»-санкцію на трансформацію цивілізаційних процесів, переконана Генеральна рада, мають саме представники нашої релігійної корпорації, до якої маєте честь належати теж і Ви, Юрію, — доброзичливо кивнув співрозмовнику Ед.
— Оце так, — усміхнувся парфумер і про щось задумався.
— У Вас є питання? — поцікавився пан у діловому костюмі.
— Вибачте, — зам’явся трохи молодий чоловік, — можна я запитаю про незручне?
— Звісно! — дружньо зауважив співрозмовник.
— Чому тоді у нашій країні нас вважають «деструктивною сектою»? Забороняють? Тощо…
 
— Власне, — зовсім не здивувався чи може лише зробив такий вигляд Ед, — нас не забороняють. Лише створюють локальні перешкоди. Поки що це далеко не прогресивне сердовище. Багато є пережитків минулого. Це аборигени, вони носять свої реліквії, зберігають усілякі безглузді мовчазні артефакти, «софії» та «лаври», мумії…  Та  це,  як  я   вже   зазначив,   пережитки   минулого. Ми стоїмо перед очевидністю прогресу людської цивілізації. Генетична інженерія нам дає їжу вже сьогодні. Згодом буде трансформована сама людина. Готуються карколомні космічні проекти, існуватимуть людські колонії у космосі. Планета перенаселена, відтак репродуктивні функції слід брати під контроль. Отже, зміна розуміння так званих «традиційних інститутів» — гендер, чоловік, жінка… Це теж тепер лише умовні дефініції,  які потребують біологічного та філософського, а також соціального препарування. Це лише питання часу. Звісно ж не всі готові до цього. Суспільство треба готувати поступово і програмно-цілеспрямовано. Клонування з одного боку, а з іншого — розвиток репродуктивних штучних технологій. Усе це відкриває неймовірні перспективи і створює певні загрози. Але це вже дуже ми далеко зайшли. Мова зараз іде саме про те, що оті аборигени не спроможні сприймати адекватно цивілізаційні виклики. І тому за їхнім примітивним розумінням соціальних і політичних, а також економічних процесів нам чиняться найрізноманітніші перешкоди. Вони надто стурбовані збереженням власного ореолу, як це називають, критеріїв ідентичності, їх турбує власне кубло, хоч це кубло давно вже  із  гнилими  яйцями.  Вони  вимирають як  мамонти. І це лише наслідок неспроможності адекватної реакції на виклики глобальної цивілізаційної трансформації усіх процесів, які стосуються існування і виживання людини. Тому поки що, доки усі ці пережитки і забобони їхньої примітивної прадавньої релігії тримають у шорах їхню свідомість, вони будуть чинити нам перешкоди, забороняти, називати нас «деструктивною сектою»… Між іншим, у нас є кілька ешелонів просування у конкурентному середовищі. Ви би здивувалися, Юрію, але дуже багато тих, кого Ви донедавна вважали своїми «опонентами», є нашими соратниками у спільній справі.
— Не розумію, — знітився парфумер.
— Не можливо трансформувати індивідуальну свідомість, допоки вона послуговується певними усталеними релігійними міфологемами, які сприймаються у якості істини в остаточній інстанції. Тому одним із пунктів доктрини Генеральної ради старійшин, це лише те, що я знаю, бо знайомий лише з кількома її представниками, важливим елементом нашої діяльності є підтримка найрізноманітніших форматів  співпраці  із  вже  трансформованими  й адаптованими до новітніх викликів цивілізаційного устрою, релігійними рухами та спільнотами. І не має значення, що вони сповідують і які переконання їхніх адептів. Оскільки у середовищі, де панують традиції аборигенів, усі вони виконують нашу спільну справу, щоби врешті-решт, ми змогли пояснити певним колам еліт вже на нашій мові розуміння тієї реальності, модель якої пропонує наш системний світогляд.
— Яке я маю до цього відношення? — поцікавився Юрій, озирнувшись на вікно багатоповерхівки однієї із майже центральних вулиць столиці.
— Ви розповідали на зібранні про гіда, який любить подорожі у горах. За нашою інформацією, джерела якої не мають значення, саме туди готується експедиція одного бізнесмена. Ми, по можливості, відстежуємо таку інформацію. Із цими святими муміями таки щось відбувається. Певні дослідження вже проводилися науковцями з аборигенів. Але тут мова йде про якийсь саркофаг із тілом, життєві функції якого підтримуються донині, згідно невідомих для науки чинників. Представників Генеральної ради зацікавило це питання. Якщо інформація щодо артефакту підтвердиться, то ми готові фінансувати дослідження у цій галузі з метою… Не важливо… Ми допоможемо вийти Вам на того альпініста і вже відстежуємо його, бо зі стариганем-бізнесменом виникнуть проблеми. Справа звісно не потребує розголосу. У нас є канали і впливові люди в порту, ми вивеземо саркофаг для подальших досліджень.
— А якщо альпініст не захоче зі мною мати справу? Він мені видався якимось трохи недостатньо толерантним чи що... — запитав Юрій.
— Забув пояснити Вам один маленький проблемний момент, — чому нашу корпорацію, тих людей, яких обрав Вищий розум для великої справи, називають «деструктивною сектою». Згідно негласності доктрини, на підставі творів, зокрема, Олени Блаватської, Реріхів — це, між іншим, наші соратники по духу, ми вважаємо, що на цьому світі накопичилося дуже багато умовного космічного сміття у людській подобі. Отож трохи більше умовного сміття,  трохи  менше, яка різниця? Вас це не обходить…
— Зрозумів, — багатозначно кивнув парфумер, потиснувши руку сивого чоловіка у діловому костюмі з доброзичливою усмішкою...