Розділ 18. Прилипле правосуддя та тіні Ради

​Арт окопалася в самому центрі цього паперового божевілля. Її браслети-обчислювачі гули так, що, здавалося, ще трохи — і на них можна буде смажити яєчню. Вона збирала дані, намагаючись вирахувати бодай якийсь алгоритм серед хаосу. Багато зв'язків могли бути набагато глибшими, якби не величезна кількість «втрачених» Ірен сторінок, але Арт уперто відновлювала ланцюжки за непрямими доказами.

​Аудієнція в сутінках

​Двома годинами раніше Віктор стояв у малому кабінеті палацу. Король Астерії виглядав постарілим, а принц Леонард, усе ще блідий після недавніх подій, нервово міряв кімнату кроками.

​— Значить, «Десятка», — глухо промовив Король, дивлячись на список, поданий Касселем. — Бермонт, Дарвілл, Корвус... Ті, кому я довіряв кордони та скарбницю.

​— Ми не можемо заарештувати їх зараз, Ваша Величносте, — твердо сказав Віктор. — План «Б» уже запущено. Якщо ми сполохаємо їх, вони активують «Око» через резонанс, поки ми шукаємо точку входу. Ми повинні грати.

​— Кассель правий, батьку, — подав голос Леонард. — Ми будемо згодовувати їм дезінформацію. Нехай Бермонт думає, що його маніпуляції з контрабандою ефірних компонентів залишилися непоміченими. Нехай Дарвілл вважає, що його рахунки в Терранії — таємниця. А Корвус... нехай і далі шепочеться з послами Фларама. Ми випалимо це кубло, але тільки коли «Око» буде в наших руках.

​Віктор подивився на принца, його погляд став проникливим:

​— Леонарде... Чому вони чекали три роки? Чому вирішили активувати «Око» саме зараз?

​Принц різко завмер, його обличчя скам'яніло, а губи стиснулися в тонку лінію.

​— Це... — він відвів погляд, — це я розповім батькові сам. Пізніше.

​Віктор кивнув, не ставши наполягати, хоча в його голові вже вибудовувався новий ланцюжок підозр.

​Печать Інквізиції

​До шостої ранку аналітики почали один за одним «відключатися», затихаючи прямо на папках. Арт трималася на чистому впертості, але під ранок сон усе ж таки зморив її — вона заснула прямо обличчям у звітах.

​Віктор увійшов до її кабінету за годину, несучи дві порції кави, яка за міцністю могла суперничати з рідким металом. Тиша в кімнаті була підозрілою. Він підійшов і обережно поплескав її по плечу:

​— Вейн? Прокидайся. Твій мозок зараз перегріється і розплавить стіл.

​Арт різко скинула голову, випрямляючи спину зі швидкістю бойової пружини.

​— Ймовірність інфільтрації... розрахунки вірні! — випалила вона, часто кліпаючи очима.

​Віктор завмер, намагаючись не розсміятися. До правої щоки Арт намертво прилип звіт про вилучення контрабанди, причому печать Інквізиції — великий яскраво-червоний герб — красувалася рівно на її вилиці. Вона швидко прибрала прилиплий аркуш, помітивши його погляд.

​— Магістре Кассель? Чому ви дивитеся на мене з такими... несанкціонованими веселощами?

​— Вітаю, Вейн. Тепер ти офіційно сертифікована як частина архіву, — Віктор простягнув їй каву. — Тобі треба відпочити. Даю тобі три години. Якщо ти не відпочинеш, ти не підеш зі мною в гральний дім.

​— Але, Магістре!..

​— Жодних «але». Інакше я застосую важку артилерію: доповім Королю і твоїй матері, леді Валеріан, що ти в стані когнітивного колапсу. Твоя мати запакує тебе в капсулу стабілізації й приставить варту. Ти цього хочеш?

​Арт уявила обличчя матері. Шанс того, що леді Валеріан це зробить, становив 99.8%.

​— Це шантаж, Магістре Кассель. Низький, антинауковий і абсолютно не лицарський вчинок.

​— Це інквізиторський метод, Вейн. Звикай.

​Арт ображено засопела, забираючи каву, але раптом завмерла, дивлячись на папку, яка була під тим самим прилиплим звітом. Її очі розширилися.

​— Зачекайте... Радник Веймар. Ви казали, що його прибрали як «занадто помітну» постать. Подивіться на ці графіки!

​Вона вивела проєкцію зі свого браслета, змушуючи цифри танцювати в повітрі.

​— Веймар лобіював інтереси Терранії в постачанні ефіру, але частина золота йшла транзитом через Фларам. Магістре Кассель, три роки тому ці держави були на межі війни через зірваний шлюб Леонарда. Але подивіться на цифри: вони не ворогували. Вони таємно об'єднали капітали, щоб купити нашу Раду!

​Віктор нахмурився, вчитуючись у зашифровані контракти.

​— Викрадення принца зірвало офіційний союз, але створило тіньовий альянс зрадників усередині Астерії. Фларам і Терранія використали змову «Десяти», щоб перетворити нашу країну на колонію.

​— Саме так! — Арт майже закричала. — А «Око» — це їхній спосіб вимкнути наш захист назавжди.

​— Йди спати, Вейн, — глухо промовив Віктор. — Через три години ми йдемо в доки. Нам потрібно знайти людину на прізвисько Індиго. Якщо хто й знає, як золото Фларама перетворилося на магічний параліч Астерії, то тільки він.

​— Мої розрахунки показують, що ви все одно нестерпні, — пробурчала вона, йдучи й намагаючись відтерти червону печать зі щоки.