Розділ 2. Аналіз похибок

Щойно важкі двері зали зачинилися за Магістром, Арт не стала чекати на офіційне завершення зборів. Вона ковзнула в бічний прохід, але коридор уже встиг наповнитися студентами. Тиша змінилася отруйним шипінням, що переслідувало її по п’ятах.

​— Дивіться, «Обчислювачка» побігла за здобиччю... — донеслося з-за колони.

​— «Крижана руда» у своєму репертуарі. Думає, якщо батько-артефактор зібрав їй ці унікальні окуляри, то їй усе дозволено.

​— Та Кассель її завтра ж вишвирне. Вона отримала це місце лише тому, що він не розгледів, яка вона зануда. Це просто статистична помилка, вона не заслужила на таку практику.

​«Статистична помилка тут лише в тому, що ваш коефіцієнт корисної дії дорівнює нулю, а обсяг створюваного шуму — нескінченності», — їдко подумала Арт, навіть не повернувши голови. Вона машинально торкнулася витонченого шкіряного футляра на поясі, де спочивав її головний інструмент.

​Ці окуляри були шедевром її батька, професора Вейна. Геніальний учений і дослідник давніх структур, він створив їх, коли зрозумів, що очі маленької Арт сприймають Ефір занадто гостро. Без спеціальної системи фільтрації світ для неї перетворювався на сліпучий хаос резонуючих ниток, і батько подарував їй можливість перетворити це прокляття на досконалий метод аналізу.

​Астерія була вінцем прогресу на континенті. Тут не використовували примітивні механізми — усе трималося на магії структур і тонкому резонансі. Місто жило в ритмі пульсуючого Ефіру, який живив летючі платформи та величні шпилі Академії.

​Її світ не був набором цифр, він був набором «відбитків». Арт бачила магію як масляні розводи на воді. Кавова пляма на мантії старости не була просто брудом. Вона бачила золотистий пилок «місячного споришу» на його рукаві — інгредієнт для заборонених гримуарів, що світився слабким фіолетовим світлом. Бідолаха всю ніч намагався підлаштувати свій браслет на хвилю удачі, але в результаті отримав лише безсоння та тремтячі руки.

​— Майстре Кассель! — крикнула вона, вибігаючи в порожній хол.

​Слідчий ішов швидко, карбуючи крок. Арт довелося зірватися на біг, притримуючи важку сумку з інструментами.

​— Майстре Кассель, почекайте! — вона майже порівнялася з ним. — Вам справді варто переглянути рішення. З точки зору моєї спеціалізації, наше співробітництво — це катастрофа. Я займаюся Магічною Спектроскопією, я бачу «посмертне луна» заклять, а не людей. Мої соціальні навички перебувають десь на рівні воскреслого зомбі — ті хоча б не сперечаються і не аналізують ваш сорт віскі за запахом пилу на чоботях. Оберіть когось... нормального.

​Вона так старанно доводила свою профнепридатність, раз у раз озираючись на коридор, звідки все ще долинали смішки однокурсників, що не помітила, як Кассель різко загальмував.

​Арт на всьому ходу врізалася обличчям у його спину. Спина виявилася твердою, як моноліт із Терранії — гірського королівства на сході, чиї маги зводили неприступні міста-фортеці з живого каменю та контролювали гравітаційні жили землі.

​«Твердість об’єкта — 10 із 10. Опір — абсолютний. Запах: сандал, міцний тютюн і щось гірке... здається, це і є аромат ненормованого робочого дня», — промайнуло в голові, поки вона намагалася не впасти.

​Віктор повільно обернувся. Різниця в тридцять сантиметрів зросту змусила її задерти голову так високо, що футляр на поясі гойднувся.

​— Вейн, — його голос був низьким і сухим. — Я не змінюю своїх рішень. Ніколи. Це база, на якій будується слідство. Якщо я вирішив, що мені потрібне твоє «холодне» око, значить, воно мені потрібне. Завтра о восьмій нуль-нуль чекаю тебе в Управлінні Інквізиції. І постарайся не запізнюватися, інакше каву варитимеш собі сама.

​Вечір у кімнаті гуртожитку минув у метушні. Міла, її сусідка, у захваті носилася по кімнаті.

​— Арт! Це ж Кассель! Справжній герой! — Міла плюхнулася на ліжко. — Ти розумієш, що наш континент величезний, і всюди свої порядки? На півночі, в Аквілоні, панує стихія Води — вони створили неймовірні біохімічні лабораторії та кришталеві верфі. На півдні, у Фларамі, усе підпорядковане Вогню — це край найвищих енергетичних технологій і вічного руху. На заході, у Цефірії, владарює Вітер, і їхні міста буквально ширяють над хмарами на ефірних потоках. І ось Магістр із самої Астерії обирає тебе!

​Арт методично перевіряла лінзи та спектрометри.

​— Міло, ти знову обіймалася з кактусами професора Брумса? На твоєму черевику чорнозем, і від тебе за версту тхне паленою карамеллю. Знову гріла солодощі, намагаючись налаштувати браслет на тепловий резонанс?

​— Ти невиправна! — Міла розсміялася, кидаючи в неї подушку. — Не можна ж усе на світі аналізувати! Ти хоч батькам скажеш, куди тебе розподілили?

​Арт завмерла, застібаючи ремінець на валізі.

​— Ні. У мами свої секрети та справи, про які не прийнято говорити вголос, а батько знову зарився у вивчення якихось допотопних рун. Вони мене люблять, звісно, але вони... завжди у своїх світах. Тим паче, вони досі вважають, що робота польового слідчого — це занадто брудно для «дівчинки з порядної родини». Хай краще думають, що я перебираю папірці в архіві.

​— Ну і дарма, — Міла підійшла і міцно обійняла її. — Ти — найкрутіша «Обчислювачка» в цій дірі. Йди спати, завтра тобі потрібно буде вразити цього похмурого красеня своїм ефірним зором.