4 Розділ.

4 Розділ.

Музика перейшла в новий ритм — гучний, агресивний, такий, що пробивався крізь стіни офісу справжнім викликом.

Карина відчула, як серце шалено тріпотить, а пальці дрижать. Вона стиснула кулаки, змушуючи себе заспокоїтися.

— Стоп, — вона зробила крок уперед і схопилася за стіл. — Я проти! Негайно припини!

Та Сантос лише глянув на неї. З кишені вихопив яскраві лазерні окуляри й надів їх з ефектністю режисера, який починає новий дубль.

— Розігрів — справа серйозна, — кинув їй повітряний поцілунок. — Свято без сюрпризів — не свято.

Колеги з келихами нервово усміхалися, підтакували. Лазерні проблиски відбивалися в очах, перетворюючи офіс на нічний клуб. Навіть директор підійшов ближче, поклав долоню на плече головній бухгалтерці — і та, червоніючи, не відсунулася.

Карина озирнулася на всіх. Ніхто не збирався її підтримувати. Навпаки — люди вже чекали продовження. Вона глянула на годинник. З кожною секундою ця вистава дедалі більше виходила з-під контролю.

— Прошу! — перекрикуючи баси, вона знову спробувала достукатися. — Це корпоратив, а не концерт!

Її голос потонув у музиці та оплесках. Сантос почув лише уривок і знову зрозумів усе по-своєму.

— Саме так! Тому продовжуємо!

Він спритно зіскочив зі столу, підійшов до валізи й дістав звідти невеликий пристрій для сценічного диму.

— О ні… — прошепотіла Карина.

Сантос увімкнув його, і сивий густий дим поповз підлогою, огортаючи ноги людей та розтікаючись між столами. Хтось відступив убік, хтось засміявся, а кілька людей одразу підняли телефони вище.

— Оце вже рівень! — вигукнув хтось.

Оплески знову заглушили голос Карини.

— Сантос, вимкни це!

Він почув лише останні слова й сприйняв їх як частину загального галасу.

— Запалюємо свято! — весело відповів він і знову видерся на стіл.

У диму й лазерному світлі він уже остаточно перетворився на сценічного персонажа. Музика стала ще гучнішою, і Сантос розкинув поли жилетки, демонструючи себе залу.

Натяк зрозуміли всі.

— Продовжуй! — Катя, новенька у колективі, вчепилася за поділ його жилетки. — Давай! Ще!

Сантос почув крики й сприйняв їх як підтримку. Він підняв руки, змусивши людей ще голосніше аплодувати, а потім подивився просто на Карину.

— Ну що, готова?

— До чого?!

— До фіналу!

Він затріпотів жилеткою, вибиваючи ритм підборами по столу.

Карина зрозуміла: зараз його вже ніхто не зупинить. Крім неї.

Вона підскочила й вчепилася в поділ жилетки, намагаючись стягнути Сантоса вниз. Та Катя вирішила, що це нова частина вистави, і теж ухопилася за тканину, потягнувши її на себе.

— Оце емоції! — заверещала вона крізь сміх.

— Відпусти! — крикнула Карина.

— Давай, Карино, ми в тебе віримо! — хтось підбадьорив її з натовпу.

— Вони зараз його розірвуть! — сміх прокотився офісом.

Сантос, опинившись між двома жінками, спочатку здивовано подивився на одну, потім на іншу. А потім усміхнувся. Він досі думав, що це частина шоу, і не збирався зупинятися.

Карина судомно ковтнула повітря.

— Господи… що я роблю…

Вона відпустила жилетку, нахилилася й ухопила Сантоса за високий черевик.

— Ей! — він похитнувся. — Обережно!

— Злазь!

— Я ще не закінчив!

— А я закінчила!

Карина смикнула його вниз. Сантос утратив рівновагу, схопився рукою за край столу, а потім усе-таки зіскочив на підлогу. Зал вибухнув сміхом та оплесками, а хтось навіть закричав:

— Браво!

Карина не стала пояснювати. Вона схопила Сантоса за руку й потягла до підсобки.

— Ей, що не так? — розгублено озирнувся він, спотикаючись об власні черевики.

— Я все поясню, — прошипіла вона, боляче вщипнувши його під бік. — Якщо не підеш — буде гірше.

Він скрикнув, судомно видихнув — і таки здався.

— Це нечесно! — крик Каті врізався їм у спину. — Ми ще не закінчили!

Карина вже не слухала.

Двері підсобки грюкнули, відрізаючи гул музики й хаотичні вигуки. Важка завіса опустилася між реальністю та сценою. За кілька секунд у тиші залишилося тільки шипіння диму, що ще просочувався з-під дверей.

Карина випустила його руку й сперлася спиною на стелаж. У носі різало — запах мийного засобу перемішувався з пилом старих документів та ялинкових декорацій, які тут зберігали з минулого року.

Сантос стояв навпроти, обома долонями тримаючись за голову, наче намагався переварити все разом: шум, оплески, її тиск і власний прорахунок.

— Стривай… — він глибоко видихнув. — Це… не стриптиз-корпоратив?

— Ні, — Карина ледве стримала нервовий сміх. — Це бухгалтерія. Відділ кадрів. Директор із тиском, лікарняний у кожного другого. Новий рік… без цього всього, — вона махнула рукою, натякаючи на шорти, жилетку й дим, що вже просочувався під двері тонкою сірою змійкою.

Він повільно опустив руки, подивився на себе — голі коліна, підтяжки, роздерта майка на грудях — і тихо, але дуже чесно вилаявся.

— Але ж… мене замовили, — розгублено пробурмотів він.

— Замовили Діда Мороза, — Карина потерла скроні. — А не… космічного еротичного експериментатора.

Слово само вирвалося, і вона відчула, як у куточках губ нервово сіпнулася посмішка.

За дверима знову вибухнув сміх — музика повернулася до приспіву, де голос Брітні кричав «Give me more!», наче підштовхуючи вечір до продовження.

Символізм, від якого нерви лише тоншали.

Сантос коротко засміявся — сором’язливо, хрипло.

— Чесно… я думав, це інший формат. Ну… з інтерактивом.

— Формат є, — вона глянула йому прямо в очі. — Класичний. Тости, подарунки, фото з директором. І ні — без рукавів на підлозі.

Він кивнув — повільно, наче всередині нього щось перемкнулося.

— Тобто тепер я знову Дід Мороз, а не… — він зробив жест, неначе подумки виконував тверк.