3 Розділ.

3 Розділ.

Сантос, мов рок-зірка, яка от-от злетить у космос, розкинув руки, стискаючи долонями поли своєї шуби. Крутнувся в піруеті й різко рвонув убік — червоний рукав миттєво опинився на підлозі.

Офіс вибухнув — наче хтось нарешті дозволив святкувати цей корпоратив без жодних правил.

Карина дивилася на рукав і не могла відвести погляду. Було в цьому щось дивне: впало не просто хутро, а щось значно важливіше — маленька, але остаточна межа, за якою все вже мало піти зовсім не за планом.

Хтось вереснув, хтось почав відбивати долонями ритм, що гупав із колонок.

— Ще! — десь за спиною почувся крик, і голос відлунював просто у вухах.

Директор Андрій Павлович миттєво зблід і притулився до стіни.

— Аліно, ти… — простогнав він.

— Не я! Це не я! — зашепотіла менеджерка з кадрів, розгублено розмахуючи руками. — Карина… це вона замовляла!

Карина перехопила подих.

— Стоп! Стоп-стоп-стоп! — вона кинулася вперед, намагаючись зупинити бурю, яку сама ж і випустила назовні.

Сантос зробив крок до неї — упевнено, як сценічний партнер, який уже давно вирішив, що все це частина вистави. Ляснув себе по стегнах, підняв руки догори й різко провернувся навколо себе на місці.

— Я зрозумів натяк, — підморгнув він. — Спочатку ведуча робить вигляд, що проти… Люди це люблять.

— Я не ведуча, я… — вона не встигла договорити.

— Так-так, розігріваємо натовп!

Він легко підхопив Карину за руку й провернув під музику, мов у танці, а потім відпустив, підняв руки й почав пританцьовувати, м’яко погойдуючись усім тілом і вибиваючи ритм підошвами своїх високих черевиків. Це була майже ламбада, але у версії корпоративного Діда Мороза — легко, сценічно, з тією безсумнівною впевненістю людини, яка вже відчуває зал у своїй кишені.

Карині здалося, що час сповільнився. Музика відсунулася кудись убік, залишивши лише його рухи та власне серцебиття. Вона стояла, не розуміючи, що саме відчуває: страх чи захоплення. Навіть про директора забула — той уже почервонів від нестачі повітря й поспіхом зняв піджак.

На її губах промайнула усмішка, яку вона намагалася приховати.

Зал вибухнув сміхом.

Лідія Семенівна, головна бухгалтерка, знову перехрестилася й кинула важкий погляд на директора, який стояв поруч.

— Що це за цирк, скажіть мені, будь ласка, га?

Погляд Лідії Семенівни зрадницьки ковзав за кожним рухом Сантоса — надто вже професійно він тримав сцену. Сама того не помічаючи, вона хитала головою в такт музиці.

Директор Андрій Павлович тим часом розстебнув кілька верхніх ґудзиків сорочки й послабив краватку. Грішним ділом ковтнув шампанського просто з горла, після чого витер спітніле чоло носовичком.

— Здається… — він оглянув офіс, де люди свистіли й аплодували. — Здається, всім подобається.

— Усім, крім здорового глузду, — пробуркотіла Лідія Семенівна.

— Зате корпоратив запам’ятають, — знизав плечима директор. — Це вам не план по прибутку — це духовний приріст.

— Дай Боже, щоб без податкової, — зітхнула вона й для певності перехрестилася ще раз.

— Давай! Ще один! — вереснула Тетяна й вихопила з підлоги відстебнутий рукав шуби.

Вона вже замахнулася, збираючись крутити ним над головою, наче ковбойським ласо, але хтось ухопив її за лікоть і втягнув назад у веселий вир.

— Відпусти! Це мій трофей, я чесно вполювала! — пищала вона крізь сміх.

Аліна схопилася за голову.

Сантос, переконаний, що шоу лише набирає обертів, різко смикнув другий рукав і за мить уже стояв у яскравій червоній жилетці. Під нею — біла дизайнерська майка та шорти з підтяжками.

Карина тихо видихнула, не вірячи власним очам.

— Я… здається… не того Діда Мороза замовила!

Вона схопилася за серце й кинулася до Сантоса, але він сприйняв її порив зовсім інакше. Підхопивши Карину на руки, закружляв із нею посеред офісу, наче це була чергова частина його програми.

Вона лише встигла вхопитися за поділ сукні, що безсоромно затріпотів у повітрі.

У цю мить Карина втратила відчуття підлоги — буквально й не тільки. Світ став надто яскравим, надто близьким, а вона чітко усвідомила: зараз усе вирішують не слова.

Від швидкого обертання все навколо попливло, і Карина мимоволі вчепилася іншою рукою в шию Сантоса.

— Ще! Ще! — здалеку долинали оплески й сміх.

У цей момент в очі вдарили яскраві промені лазерних софітів, які Сантос перед виступом дістав зі своєї валізи.

Світло згасло, а стіни спалахнули різнокольоровими відблисками. У напівтемряві миготіли розчервонілі обличчя, підняті догори руки, а голоси людей зливалися з ритмом музики.

Нарешті Карина опинилася на підлозі, і майже одразу хтось із вереском схопив її за руку.

— Кариночко! Тобі причитається премія! Шоу запам’ятається на все життя!

Карина відчула на щоці вологий поцілунок Наталі з продажів.

Гул прокотився натовпом. До ритму музики додалося дзвінке цокання пляшок із шампанським, і стало зрозуміло, що шоу лише набирає обертів.

— Це просто супер! — Карина помітила блиск в очах Анжели з іншого офісу.

«А вона що тут робить?» — майнуло в голові.

А Сантос, підхопивши срібну палицю, що виблискувала, мов чарівний посох з іншого виміру, вискочив на стіл.

Хтось поруч лише ахнув і зааплодував.

Карина зробила напівкрок уперед і зупинилася. Усередині щось болісно стиснулося: ще секунда — і вона або втрутиться, або дозволить цьому статися. Третього варіанту не існувало.

— Боже! — схопилася за голову Аліна. — Карино, що буде далі?

— Стій! — гукнула Карина, простягаючи руки, мов фанатка, яка рветься на сцену, щоб бодай доторкнутися до своєї зірки.

А Сантос почав використовувати свою срібну палицю як пілон для танців, вправно вигинаючись усім тілом.

Він рухався з неймовірною грацією, а палиця світилася в темряві, кидаючи миготливі відблиски на стіни. Люди навколо захоплено дивилися, хтось вигукував, хтось знімав на телефон. Офіс остаточно перетворився на маленький клуб, де правила диктував цей незвичний Дід Мороз, а офісний стіл став його сценою.