Хто шкребеться на Різдво?

Аліска вже другу годину вертілась в незручному старому ліжку, що дісталось їй у спадок разом з бабусиною хатинкою в передмісті. Вона довго вагалась, чи продавати будиночок, але, зрештою, вирішила, що навесні в неї буде більше шансів отримати за нього приємну суму: сад квітуватиме, ліс зеленітиме, пташки співатимуть – рай! І добре, що не продала – тепер самій згодилось…

Оренду студії анулювали. Гроші за картини не віддали. За квартиру платити було нічим – довелось з’їхати. Ще й син мера – гад мстивий – пообіцяв, що їй в місті ніхто й комірчини тепер не здасть. А нічого було свої руки тягнути! Тим більше, коли в її – був келих з вином. От нехай тепер свій білий костюм від Valentino спробує відчистити. Проте, він собі новий купить, а от їй хоч до іншого міста перебирайся! Було б за які кошти.

Ну, от що за нещасливість така?! Тільки життя налагоджуватись почало! З’явились клієнти, котрим її картини не просто подобались – з руками відривали! З’явились гроші, на які вона змогла орендувати студію для роботи практично в центрі міста. Нарешті, з’явились впливові знайомі, готові допомогти владнати будь-яке питання. І все це буквально напередодні Різдва – зникло, наче й не було. Чудовий подарунок! Дякувати бабусі – хоч будиночок залишився.

От тільки, щоб в цьому будиночку до ранку в снігову королеву не перетворитись, довелось ще й сокирою попрацювати: тендітними пальчиками митця колола дрова… Кому сказати! Двадцять перше сторіччя, а вона піч топить. Кляте мерське поріддя! Наче йому дівок мало! Тепер про виставку можна і не мріяти: в рідному місті – так точно. А до Києва вона поки не дотягує. Ще й з нуля все починати.

Сутужно зітхнувши, Аліска втупилась в темну стелю, наче очікувала побачити там відповідь на розв’язання всіх її проблем. Проте, попри різдвяну ніч, дива не сталось – відповідь там ніхто не написав. Мабуть, Санта Клаус теж вирішив, що вона була не надто чемною дівчинкою в цьому році й приготував для неї лиш різки.

Натягнувши ковдру на самі вуха, вона спробувала заснути, але знадвору почувся характерний звук мотоциклу й вона ледь не смикнулась бігти на двір. Але згадала, що сарай замкнуто на добрячий такий замок, та й кому в селі потрібен її Triumph*? Надто помітна пташка, якщо сховати в курнику – знайдуть в одну мить, бо ж не відрізнити морського птаха від наземного було б важкувато. Їй довелось кілька років складати гроші, щоб нарешті придбати свого «Буревісника»*! Він, звісно, не був супершвидкісним, зате – маневреним. Та й, якби збивали замок – вона б почула. В усякому разі, навіть якщо її мотоцикл угнали – сенс був бігти за ним? Щоб ще й по голові отримати?

Пововтузившись ще трохи й переконавши себе, що навіть найдорожчий у світі мотоцикл не вартує її життя, Аліска скрутилась в позу немовляти й спробувала все ж заснути. Та, як тільки почала провалюватись до сну, з великої кімнати почувся якийсь шерех. От тепер спати розхотілось остаточно!

Дівчина запустила руку під подушку, витягаючи звідти травмат та знімаючи його з запобіжника, й тихенько сповзла з ліжка. Спокійно роздумувати над тим звуком їй не вдавалось: думки сновигали, як перелякані таргани, котрих заскочили зненацька та ще й світло врубили!

Якби це були миші, то в спальні вона б їх не почула. А от зіткнутись з пацюками страшенно не хотілось. Чи були тут і ті, й інші – вона не знала, тож, намагаючись не рипіти підлогою, Аліска тихенько кралась до дверей, щоб не сполохати непроханих гостей. Ні, вона, звісно, хотіла, щоб вони десь зникли, але спочатку їй треба було їх побачити, щоб знати – наскільки серйозно лякатись.

Вона спробувала беззвучно прочинити двері, але ті, явно не визнавши її хазяйкою, рипнули так, що вона сама злякалась, не кажучи вже про тих, хто шарудів у кімнаті. А шарудів там явно не пацюк… Або ж це був гігантський пацюк… Розміром з людину…

– Руки за голову! – націливши на нього пістолет, гаркнула Аліса.

– А то що? – повільно повернувся до неї незнайомець.

Місячного світла, що дуже скромно й блідо зазирало до вікна, було абсолютно недостатньо, щоб роздивитись обличчя чоловіка. Зате його цілком вистачило, щоб зрозуміти: битись з таким амбалом – справа марна й точно програшна! І, пам’ятаючи про кіношну дурню, де, замість діяти, герої в такій ситуації починають патякати, збільшуючи свої без того чималенькі проблеми, Аліса вистрілила…

Ні, вона не стріляла в нього! Вона стрельнула понад його головою. Але в темряві не помітила, чи, скоріше, забула, що там, на поличці, стояла бронзова статуетка дракона, котру вона ж бабусі й подарувала – та була великою любителькою читати фентезі. Куди влучила куля, точно сказати тепер було неможливо: чи то в поличку, чи у фігурку (до речі, чималеньку), але дракон звершив свій, можливо, єдиний в житті політ, і звалився на голову грабіжника…

Triumph «Буревісник» thunderbird – марка британського мотоциклу. Досить важкий, але маневрений.

Мої любі читачі!

Це оповідання бере участь в Новорічній забавці "12 Сант Букнету". Суть була в угадайці: по уривку в телеграм групі треба було здогадатись - хто з авторів написав, а писали всі в нетиповому для себе жанрі)) Це був четвертий Санта! Тож, завітайте до телеграм каналу https://t.me/readbook_booknet - Читай книги Букнет! Там будуть ще забавки! А 31-го грудня - найздогадливіший читач, чи читачі, отримають подарунки!

Приємного всім читання й мирного неба над головою!