Глава 3

Так і пройшов цілий день.

З бару в ресторан, звідти в караоке, потім в боулінг та кіно. Наті кілька разів міняла одяг у вбиральнях та підправляла макіяж. Маркіян казав їй то зібрати волосся, то розпустити. Дівчина впустила виделку в ресторані і це було доволі ніяково. В караоке відмовилась співати, хоч і грала на фортепіано, але от голосу для співів не мала. В боулінгу – впала, коли кидала шар, заробила синець. А в кіно… просто заснула. На цьому «побаченні» вона забула, як звати партнера і він просто пішов.

Той, що з ресторану, був надто багатим і вихвалявся своїми статками та королівськими манерами. Хлопець з караоке – типовий нарцис з бажанням слави. Їй довелось оплатити рахунок, бо він «забув гаманець». Боулінг… В цього парубка чесалось одне місце. Тому, коли він раптово поліз цілуватись, Наті вдарила його сумочкою по голові і втекла.

Вони з Маркіяном мовчки дістались додому. Він все ще щось писав у її телефоні, а їй було огидно, страшно і дуже погано.

- Знаєш, ти така перебірлива! І як ти збираєшся знайти хлопця за тиждень до Нового року?

- Яка? Дай сюди телефон, - раптом наказала вона. – Віддай! – довелось із боєм виривати. Дівчина пробігла очима профіль в додатку для знайомств, якого раніше в неї не було, і переписки, які велись від її імені. – Це що за статус? «Неперебірлива і невибаглива. Мрія кожного чоловіка!» Ти з ґлузду з’їхав?

- А що? Ти красива, а з таким статусом дивись одразу скільки варіантів з’явилось.

- Знаєш, може ти нікого і не вбивав до свого покарання, але ти вбиваєш моє терпіння! Припини ці дурниці інакше здам тебе в притулок! – Наті забрала телефон і гримнула дверима спальні.

До пізньої ночі вона сама сиділа в кімнаті. Маркіян кликав її кілька разів, казав, що знову став котом. Зображав жалісливе мявкання, яке тепер звучало не так природньо.

Наті вирішила попити води і впевнилась, що він дійсно знову став котом. Санта Мяус терся об її ноги, та вона не реагувала. Хоча і двері в спальню не зачинила. Тож чоловік-кіт прийшов до неї. Вмостився поруч на ліжку, намагаючись попросити вибачення, як це роблять коти.

- Чому ти обрав саме мене? Тільки чесно! – спитала Наті, дивлячись у вікно на зоряне небо.

- Не так вже й багато у світі людей зі світлою душею. Ти була найближче, до того ж у Санти в книзі стоїть примітка про наївність і довірливість. Я вирішив, що буде легко, але ти вже використала бажання.

- Ех, ти! – дівчина потріпала кота за шкірку. «Так собі відчуття», - прокоментував він. – Але я справді така. Я продовжую вірити людям і шукати у них найкраще, навіть, коли там цього немає, - вона почухала Мяуса за вушком. - Мене відштовхують, а я повертаюсь. Мене обманюють і я не вчуся на своїх помилках. Так само і в любові. Хочу, щоб було як в казці. Знайти людину, яка буде розуміти мене з півслова, робити маленькі подарунки, пам’ятати про спільні свята і про те, що подобається мені. Щоб віддавала не тільки я. Щоб ми проводили разом час і він не був обтяжливим, щоб турбота не здавалась нав’язливою чи неправильною. Нехай наше життя не стане рутиною, а поцілунки завжди будуть сповнені пристрасті та любові.

- Свята наївність!

- Сам таку обрав! – якось двозначно прозвучало. – Кхм, давай спати. Завтра розробимо інший план, - Наті вкрилась ковдрою, а Санта Мяус влігся під боком.

Наті було так затишно, що і прокидатись не хотілось. Та коли вона розплющила очі і зрозуміла, що знаходиться в обіймах Маркіяна, прикинулась сплячою. І чого це? Вона сама не знала. Як це сталось? Він точно засинав у формі кота?

На щастя, прокинувся і Маркіян. Він певно був здивований не менше за неї. Обережно скотився з ліжка і вийшов зі спальні. Так тихо, наче справжній кіт. А Наті мало не забула як дихати!

«Веди себе природньо», - подумки наспівувала вона, коли наважилась вийти зі спальні.

- Доброго ранку. Ти готуєш? - Маркіян вправно нарізав сир та розклав на тарілки. Сніданок «все включено» вже був на столі. – Яка краса!

- Це мої вибачення за вчорашнє. Смачного.

Ситно поснідавши, в обох з’явились сили для розробки плану, щоб виконати бажання Наті. Спочатку вони прибрали її дивні статуси в профілі.

- Що тобі подобається? – запитав чоловік.

- Я фанат детективів.

- Справді? Ти ж знаєш, що була б саме тим персонажем, котрого вбили на початку? – вигнув брови Маркіян.

- А може, я була б тою наївною дівчинкою, що ніхто б і не подумав, що справжній вбивця я, - хитро всміхнулась йому Наті і він розсміявся. – А що подобається тобі?

- Вино. До мого покарання я був справжнім сомельє, та коти не переносять алкоголю, - сумно стиснув плечима.

- Ким ти був до цього всього?

- Я міг би дати тобі гроші і розказати секрет багатства, але, на жаль, ти обрала те, що не купується так легко. Я був банкіром. Крутив людьми, як хотів, заради прибутку. Я був жалюгідним, - відверто розповів Маркіян. – Ну, не будемо про сумне, отже…

Так вони і провели день: розмовляючи, дізнаючись щось нове одне про одного і заповнюючи заново профіль Наті. Виявилось, що в них більше спільних інтересів, ніж вони гадали. Наті розповідала останні події в світі із дитячою наївністю, а Маркіян розповів їй, як все влаштовано на Північному полюсі. Найбільше дівчину вразили ельфи та їхні суперечки щодо кольору подарункового пакунку. Тепер їм залишилось лише чекати на результат, адже дівчина відмовилась писати будь-кому першою. Вони замовили суші і сіли дивитись новорічні комедії.

Та менш ніж за годину, на плече Наті впала важка голова з чорними кучерями. Дівчина сиділа і не рухалась. Розбудити чи ні? Як раптом, з’явилась димка і з нею поруч вже мирно сопів Мяус.

Знаєте, вона могла б звикнути до цього. Прокидатись в теплих обіймах, робити вигляд, що ще спить, доки Маркіян шаріється і тихо тікає з кімнати готувати сніданок.

- Є! Спрацювало! – раптом кричить він з кухні. – Час обирати кандидата!