Друг з Америки

Поки Кеш ніс коропа до відра, риба від щирого серця нахльостала йому по щоках.

— Плавник відірву, оселедець! — намагався ухилитися від мокрих ляпасів.

Випустивши трофей у відерце, видихнув, наче камінь притягнув. Витерши спітніле чоло, задоволено усміхнувся, поглянувши на схід сонця. Настрій співав на позитивній нотці. Дихати було легко та вільно, вперше за останній час. Чи то хлопець відпустив ситуацію, чи то ранкова рибалка так порадувала хорошим уловом.

Взявши відро, попрямував до маєтку. Приготувати сніданок вирішив сам. Вигнав із кухні всіх до одного й заходився шаманити біля плити. «Жлоб у спідниці» одразу внюхала щось підозріле, тому незабаром була тут як тут. Заглядаючи через плече зятя, стежила за кожним його рухом і вела підрахунки немилосердного марнотратства.

— Скільки цибулі, — бідкалася, хапаючись за серце. — З такою кількістю свиню можна засмажити. Перець! Це багато! Навіщо сметана? Можна й без неї.

— А ще можна без вас! — вибухнув Тео й виставив тещу в коридор.

— Хамло! — верескнула вона й штовхнула двері ногою. — Ти нас пустиш світом!

Щоб заглушити «жлоба», хлопець почав співати оперний варіант «Фігаро»:

— Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла, ла, ЛА! Ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла, ла, ЛА!

— Я викличу поліцію! — закричала мати сімейства.

— Уявляю заголовки в газетах: «Льюїс засудили зятя за смачного коропа»! Ла, ЛА! —відправив рибу в духовку.

Сплеснувши в долоні, вигукнув:

— Чудово!

І продовжив співати, готуючи решту страв для сніданку:

Figaro! Son qua.

Ehi, Figaro! Son qua.

Figaro qua, Figaro la,

Figaro su, Figaro giu,

Pronto prontissimo son come il fumine:

sono il factotum della citta.

Ah, bravo Figaro! Bravo, bravissimo;

a te fortuna non manchera.

— Я знайду на тебе управу! — затупотіла сердито теща.

— Почніть з Грінпіс, потім можете звернутися до веганів.

— Та я на тебе скоро кілера найму! Терорист! — гепнула кулаком в двері й роздратовано пішла геть.

— Я на тебе кілера найму, — передражнив тещу. — Ла, ЛА! — гучно розрізав навпіл лимон.

Через годину Тед, підтанцьовуючи, ніс тацю з ароматними стравами на невелику терасу, залиту ранковим сонцем. На ній, закутавшись у плед, сиділа Барбара й сонно спостерігала за пробудженням дня.

— Такого коропа ти можеш знайти лише у елітних європейських ресторанах! — весело заспівав Кеш, розставляючи тарілки.

Барбара з насторогою спостерігала за тим, як її чоловік витанцьовує навколо неї.

— Ти точно той буркотливий і неприємний тип, що одружився зі мною? — звузивши очі, з підозрою запитала дівчина.

— Не знаю, про кого ти говориш? Ла-ла! — крутнувся. — Може, ти ще за когось заміж виходила? Що це за тип навколо тебе ошивався?

Барбара мимоволі засміялася, продовживши спостерігати за витівками чоловіка. Вперше він був з нею таким. Після двох безсонних ночей біля її ліжка хлопця наче підмінили. «Може, через втому дах поторохтів?» — іронізувала, продовжуючи усміхатися через витівки Кеша. Він викликав у неї не лише сміх, а й приємне тепле почуття. Її в сім'ї любили та балували, але робили це за допомогою розкоші та грошей. І вперше хтось проявляв до неї турботу та увагу за допомогою простого коропа, приготовленого на світанку після двох безсонних ночей. Барбара дивилася на почервонілі від утоми очі хлопця, що не заважало йому й далі сипати жартами. Дівчина не знала, радіти чи сумувати через цю зміну. Адже їхній шлюб — лише фарс.

— М-на-на! — заревів Кеш, змахнувши руками над рибою, яка ще кілька годин тому плескалася в дзеркально чистій річці. — Нали-и-ийте в келихи вина-а-а! — завів знову оперу.

— Але зараз ранок. Погано починати день…

— Ла-ла! — перебив її. — Тихо, люба. Недобре переривати чоловіка й суперечити його добрим намірам, — і в келих щедрим струмком полився ароматний, гранатового кольору п'янкий нектар.

«Люба?» — слово сп'янило більше, ніж це зробило б вино. Але дівчина швидко себе опанувала, і надалі намагалася бути байдужою до всіх «ла-ла» цього дивака.

— Вип’ємо! — цокнувся Тео з дружиною й осушив келих. — Ох, як добре пішло. Навіть п'яти зачепило. Бр-р-р.

Барбара намагалася пропускати повз вуха його жарти й не усміхатися. Відпивши трохи, почала відрізати від риби маленький шматочок. Кеш між жартами поглядав на неї, спостерігаючи за кожним рухом. Чи то чекав реакції на його кулінарію, чи намагався зрозуміти, чому вона раптом стала такою серйозною.

— Не подобається? — завмер, коли шматочок соковитого коропа був відправлений до симпатичного ротика дружини.

Вона не поспішала з відповіддю, ретельно розжовуючи. Як не намагалася залишатися байдужою, але кумедна зосередженість чоловіка так і норовила зірвати з її уст сміх.