Незабутня шлюбна ніч

Що робити, якщо хочеш утримати зятя?

Це питання цілий день не давало спокою Моллі. Бабуся намотувала кола на задньому дворику, задумливо потираючи підборіддя.

— Як же бути? — прошепотіла й здригнулася, бо хтось закашляв за її спиною.

— Що вас так турбує? — хитрий голос нової економки порушив самотні спроби бабусі придумати, як по-справжньому одружити онучку.

Хуана з першої зустрічі здалася досить тямущою пронозою. Це спочатку насторожувало, але після того, як Моллі дізналася, що вона знайома з Кешем, змінила свою думку. Ця непроста економка могла стати в нагоді.

— Та ось думаю, як суп варити, — хитренько примружилася старенька. — Гострий чи не дуже.

— Гострота розганяє кров. Хіба ні? — посміхнулася Хуана, подумки потираючи руки, відчуваючи, як і друга господиня будинку починає залучати її до сімейних справ.

— Я так розумію, ви знайомі з нашим зятем?

— О, так! — сплеснула в долоні. — Він такий милий хлопець! Ви згодні?

— У тому й річ, що так... — невдоволено пробурчала бабуся й сіла в крісло-гойдалку. — Тільки толку з цього?

— А що не так? — присіла поруч в інше крісло.

Обидві почали потроху гойдатися. Моллі спантеличено дивилася на чисте блакитне небо, а Хуана на співрозмовницю, шукаючи шляхи зближення.

— Все не так! — обурилася бабуся, змахнувши руками.

— Мабуть, ви хотіли б зробити цього солоденького справжнім зятем? — акуратно припустила сусідка Меліси.

Моллі завмерла й поглянула на економку.

— А звідки ви знаєте, що він несправжній?

— Ну... — Хуана вдала, що зніяковіла. — Вибачте за мою проникливість, але минулого разу всі так голосно про це кричали.

— А-а-а, — зітхнула, заспокоївшись. — Угу...

— Та й ваша донька мені все розповіла.

— Ага. Ця може. Дивно, що ще вся округа про це не знає, — забурчала ще більше, знаючи, наскільки балакучою може бути Пауліна, не кажучи вже про те, наскільки жадібною.

Бабуся, нервуючи, сильніше хитнула крісло.

— Я б могла допомогти з цією справою, — в цей час Хуана пішла в наступ.

Моллі мовчки перевела погляд на економку. Хуана підморгувала співрозмовниці й хитро посміхнулась. Пауза затяглася. Жінки продовжували погойдуватися, поглядаючи одна на одну.

— І що б ви зробили? — старенька раптом зупинилася й нахилилась у бік економки.

— Сказала б нашій парочці, що за ними пильно стежать люди вашого ворога, і змусила б розіграти залицяння.

— Хм… — Моллі зацікавилася.

— Але найголовніше — змусити їх робити це навіть у своїй кімнаті. Причина проста — ворог не спить і вночі теж може стежити, наприклад, у вікно. А що там зараз? Дружина спить окремо від чоловіка в перші дні після весілля! Хіба це не підозріло?

— Так-так-так-так-так, — розмова старенькій подобалася все більше й більше.

— Ось і поговоріть про це з нареченими. Налякайте тим, що будь-яка помилка може коштувати вашим сім'ям розоренням і вічним рабством у цього... — хитнула вбік. — Як його? Не знаю, хто вас тероризує.

— Не будемо згадувати ім'я цього негідника в такий момент.

— Не будемо.

— І?

— Вони спочатку будуть чинити опір, але потім змиряться. А по-о-отім, — потерла руки.

— Потім, — змовницьки посміхнулася старенька.

— Природа зробить своє і вони закохаються!

— І ми їх одружимо по-справжньому!

— Так! І у вас буде багато правнуків від улюбленої онуки та зятя.

— Ох, як гарно звучить! — заплескала в долоні Моллі, але відразу скисла. — Але цей хлопчина такий непередбачуваний. Іноді мені здається, що він впертіший за впертого віслюка.

— А ми йому морквину перед носом повісимо й він сам піде в потрібному напрямку, — підморгнула Хуаніта.

Радості бабусі не було меж. Нова ідея їй так сподобалася, що вона готова була втілити її негайно. Схопившись, побігла шукати зятя, який гуляв десь у величезному парку.

Хуана розляглася в кріслі й задоволено оглянула нові володіння.

— Ось це і я розумію — життя!

Але тут почула, що її шукає господиня, і поспішила до неї.

Задній дворик спорожнів. Але ненадовго. Незабаром на нього вирулив Кеш. Він намагався сховатися від бабусі, яка нишпорила навколо. Крістофер півдня тинявся то садом, то парком і обмірковував те, що сталося з «мамою». Голова, здавалося, роздулася від думок, як кулька, і почала страшенно боліти. Присівши в крісло-гойдалку, продовжив крутити-вертіти думки, поки вони самі не втомилися й не приспали мислителя.

Розбудили його чиїсь голоси, що долинали з відчинених дверей будинку. Хтось у холі розмовляв підвищеним тоном. Кеш сонно розплющив очі. Прислухався. Слів не розібрати. Та й не було особливого бажання це робити. Напевно, хтось повернувся додому й ганяє прислугу.