Приготування

Кеш прийшов до тями ближче до вечора. Він не одразу зрозумів, де знаходиться, але коли пригадав, то поспішив спуститися на перший поверх. На жаль, натрапив там на брата, який йому з першої ж хвилини знайомства дуже не сподобався. Той сидів у вітальні й читав книгу. Побачивши скуйовдженого Кеша, відклав твір «Великий Гетсбі» і з цікавістю взявся спостерігати за родичем.

— Добрий вечір, Крістофере, — привітався Патрік, помітивши, що новоспечений брат дивиться на нього, як на неземну істоту. — Добре спалося? — у голосі відчувалося знущання.

Кеша аж покоробило, коли його назвали поки що чужим ім'ям.

— Ви точно мій брат? — спитав, з підозрою поглянувши на чванькуватого хлопця.

Той глузливо розсміявся.

— Я швидше повірю у возз'єднання Північної Кореї з Південною, ніж у те, що ми родичі, — не церемонячись перейшов на «ти».

Підвівшись, наблизився до Кеша й зневажливо обвів його зарозумілим поглядом, через що Крістофер відчув себе дуже незатишно.

— Чому в мене таке відчуття, — прошепотів Патрік, — що ти зі своїм учителем намагаєшся нас обдурити? М?

Крістофер раптом згадав, що йому треба одружуватися, а він цього ой як не хоче. І така думка настільки розхвилювала, що він одразу забув думати про неприємного родича. Кеш важко опустився в крісло.

— Мені не можна одружуватися, — пробубнив.

Патрік хмикнув і пішов до столика, щоб налити собі випити.

— А ти непоганий актор, — визнав він. — Ще трохи і я готовий повірити, що ти мій брат.

Тут Крістофер, нарешті, відреагував на звинувачення в свій бік.

— Чому ти причепився до мене? — обурився він.

— Тому що я тобі не вірю, — Патрік знову повернувся до брата й простягнув йому якесь фото. — Ось, поглянь. Це мій справжній брат у сім років. Тобі не здається, що ви несхожі? Навіть форма обличчя не така.

Справді. Кеш, як не намагався, не знайшов у хлопчаку жодної своєї риси.

— Як ти це поясниш? — строго запитав Патрік.

— Не збираюся нічого пояснювати! — розлютився родич з амнезією. — Я б тільки радів, якби виявилося, що я не вашого роду! Ви вже в печінках сидите! Гадаєш, мені це подобається? Дзуськи!

— Зручно втрачати пам'ять, чи не так?

— Та що ти собі дозволяєш? — схопився з крісла, та не встиг нічого зробити, бо у вітальні з'явилася мати сімейства.

Це була витончена, красива леді, у якій було надміру кокетства, що проявлялося в кожному русі та слові.

— Що тут відбувається? — поцікавилася. — Ви сваритеся?

Та розбиратися далі вона не захотіла, тому одразу повідомила Кешу, що його кличе батько.

— Нащо? — сполошився хлопець.

— Хоче поговорити про весілля.

— Яке?! Тобто… Спочатку хочу поговорити з вами, — лагідно взяв жінку за руку та з благанням поглянув на неї, ніби Кейла була останньою його надією. — Розумієте, я не можу одружитися.

— Чому? — підняла тонкі, ідеальної форми брови.

— Бо я вже маю кохану.

— І що? — не могла зрозуміти, у чому проблема.

— Як що? Я кохаю її! Цього замало?

— Ну то кохай. А одружитися однаково доведеться з Барбарою.

— А дійсно! Чому ні? Це ж у трендах зараз, — іронізував, розчервонівшись. — Вам хоч щось відомо про людські почуття, чи в голові лише гроші?

Кейла від несподіванки відкрила пухкенькі губи й витріщилася на своє новоспечене чадо. Ніхто ще в такому тоні з нею не розмовляв.

— Я вимагаю пояснень! — рубонув Кеш.

— Синку, не кричи на маму, — зробила Кейла зауваження. — Розумію, що це нерви після втрати пам’яті, але не втрачай манери. Це якийсь моветон. Щодо Барбари, то все дуже просто. Ми та родина Льюїсів маємо спільного ворога — Річарда Сміта. Це жахлива людина! — схопилася за серце. — Він намагається знищити наш бізнес, щоб пустити жебраками. Якщо не об'єднаємо зусилля, то він розчавить усіх, як Ґодзілла.

— Яка ще Ґодзілла?

— Велика ящірка. Чи динозавр... — задумалася, на що більше схоже це ходяче неподобство.

Патрік продовжував глузливо спостерігати за розмовою, повільно попиваючи біле вино. У цей час Кеш намагався зрозуміти, яким чином Ґодзілла могла вплинути на його особисте життя.

— А до чого тут моє одруження? Ви не можете об’єднати свої зусилля іншим способом? Існує купа усіляких хитрощів, а особливо в бізнесі. Чи вам того не знати!

— Аферист, як я і казав, — зауважив Патрік.

— У тому й річ, що немає можливості це зробити. Це хитре створіння загнало нас у глухий кут, і лише твій шлюб може дати нам шанс перемогти в битві з цією Ґодзіллою!

— Далася вона вам… А чому оцей не може одружитися? — Кеш сердито тицьнув у бік Патріка.

Той на мить застиг з келихом у руці.

— Вони терпіти одне одного не можуть.