Закоханий

У лікарні довелося залишитися довше, ніж думав Кеш. Лікар-павич лишив його ще на один тиждень. «Мабуть, сподобалося проводити експерименти», — думав хлопець, підозрюючи чоловіка в шарлатанстві, співпраці з мафією й мало не торгівлею людьми.

І ось довгоочікувана свобода. Меліса заїхала за ним і привезла новий одяг.

Дім дівчини справив на хлопця особливе враження. Такого він «точно не бачив, хоч і не пам'ятав, що бачив взагалі», — коментував своє захоплення. Інтер'єр будинку перетворював простір на казковий яскравий квітковий куточок.

Сміливе поєднання відкритих тонів декоративних меблів робили кімнати схожими на скриньки із казки. Маленькі деталі знаходилися в найнесподіваніших місцях. То брошка на гілці дерева, що росло серед холу, то в’язана пташка у вазоні з пророщеною пшеницею, то іскристі скляні камінці в колбі. Начебто квестова гра «Знайди предмет».

— Ти сама дизайн інтер’єру розробляла? — поцікавився Кеш.

За два тижні спілкування встигли знову перейти на «ти».

— Так. Усе це — моя витівка, — дівчина раділа, що йому подобалося.

— Ти — талант!

— Знаю.

— Це було, до речі, нескромно, — як татко промовив Кеш.

— Було у кого повчитися. Ходімо, покажу твою кімнату.

Тримаючи руки в кишенях, хлопець увійшов до своєї спальні.

— Ні-чо-го со-бі... — протягнув. — Тобі б дизайнером працювати.

— Я люблю квіти.

— Тепер охоче вірю, що ти могла відкрити в оранжереї кафе.

— Це вже не така дивина, як ти думаєш. Не я перша організувала такий бізнес.

— І все ж кафе має бути окремо.

— Ти — консервативний буркун.

— Я милий і дуже розумний, — усміхнувся, дивлячись на дівчину.

— А головне — скромний.

— Так, — сміючись, потер око.

— Гаразд, влаштовуйся, а я на роботу.

— Почуваюся альфонсом.

— Припини. Ми вже неодноразово говорили на цю тему. Коли пам'ять повернеться, все стане на свої місця. І не забувай, що я подала заявку до поліцейської дільниці. Зовсім скоро все дізнаємося.

— Я поїду з тобою до магазину.

— Тобі треба відпочити після переїзду. Пам'ятаєш, що лікар казав?

— Та він взагалі любе побалакати. Не лікар, а говорун якийсь.

— Не вередуй, — сміялася господиня дому. — Ти не менше бурчиш.

— Це порівняння образливе.

— Переживеш. Гаразд, мені час.

— Добре, — махнув їй і, коли вона вийшла, знову оглянув кімнату.

***

Меліса раніше пішла з роботи й завітала до поліцейської дільниці. Але нічого нового — ніхто не поспішав займатися справою Кеша. А зустрівши у відділку офіцера, з яким раніше зустрічалася, зрозуміла, що за її звернення точно не візьмуться. Він досі на неї ображався, тому не втрачав шанс її позлити. Тоді дівчина вирішила звернутися до приватного детектива.

І ось, нарешті, придбавши дорогою продукти для вечері, поверталася додому. «Як він там?» — думала, підходячи до двору. У вікні вітальні побачила світло. Зупинившись, усміхнулася. З того часу, як вона вирішила переїхати й жити окремо, це вперше, коли її зустрічали освітлені вікна й хтось чекав удома. Було так приємно.

Тільки відчинила ворота, як почула знайомий противний голос:

— Добрий вечір!

Це заявилася сусідка Хуана Мендоса, якій завжди до всього було діло. Рідкісної породи пліткарка та інтриганка.

— Добрий вечір, — привіталася Меліса, а сама подумала: «Де ти взялася на мою голову?»

— Пізно сьогодні, — паралельно з початком допиту поглядала на освітлене вікно. — А я дивлюся, світиться, подумала, що ти вже вдома.

— Затрималася на роботі.

— Прийшла просити в тебе перець. У мене закінчився, забракло, щоб доробити соус. Позичиш?

— Ох... — розвела руками, вдаючи, що шкодує. — А у мене теж скінчився.

— Та ти що? — по виразу обличчя було видно, як сусідка почала активно шукати інший привід проникнути в будинок дівчини й поглянути на того, хто зараз з'явився у вікні вітальні.

— А сіль та цукор?! — вигукнула в надії.

Було б останнім хамством сказати, що і це закінчилося. Довелося впустити набридливу муху. Жінка, скануючи все навколо зі швидкістю звуку, заметушилася біля Меліси, розповідаючи, який смачний соус вона робить.

Кеш, почувши галас, вийшов господині назустріч.

— Хто повернувся! А я вже зачекався, — підняв руки, ніби збирався обійняти.

Меліса здивувалася, побачивши його у фартуху та ще й припорошеного мукою. Хлопець пригальмував, помітивши пронирливу сусідку. А та ледь у танок не пішла, уявляючи, як буде розповідати місцевим подругам сенсацію про «розпусну молодь». Давненько в їхньому районі нічого не відбувалося. Аж нецікаво було збиратися на вечірні посиденьки, бо не знаходилося жодної гідної уваги теми для балачок. Приходилося викручуватися, як могли. Не гребували вже навіть плітками з «жовтої преси».