Продовження 2

Розділ Х

Минуло дев’ять тижнів з того дня, як Орейра з принцом прибули на Юан. Час на цій планеті йшов, майже, так само, як і на Тері. Це було не дивно, всі населені планети мали схожі кліматичні умови, щоб на них могло розвиватися життя, а для цього їх спеціально розміщували на одній відповідній відстані від зірки, на в коло якої вони кружляли. Тому і час обертання у всіх був майже однаковий. Щодо розмірів планет, то вони були різні, але час доби встановили на всіх жилих планетах однаковий для зручності, адже багато планет вели торгівлю між собою. Тому однакові часові рамки були дуже важливими.

За цей час Орейра познайомилася з повстанцями і їхньою базою. Знайомство пройшло так само, як і з Максом. Тільки тепер вона говорила стандартні фрази, наприклад, «рада тут бути», «мені приємно поповнити ряди повстанців» чи «зроблю все для нашої спільної справи». Як і Макс, майже всі вважали її диковинкою і старалися дуже пильно її не розглядати, хоча мало в кого це виходило. Один з богів, якого здається звали Філіан, стояв з розкритим ротом, коли до нього дійшла черга знайомитися, тому під час тиснення йому руки Орейра чемно закрила йому рот, після чого, мабуть від сорому, він всі дев’ять тижнів уникав її.

Найважче було запам’ятати імена усіх повстанців. Богів серед них було не дуже багато, лише вісімнадцять, але крім імен потрібно було знати, що саме вони за боги, звідки і як потрапили до повстання. З магами, чаклунами, відьмами і всіма магічними істотами було легше, але їх було досить багато, тому імена всіх кружляли в неї в голові і Орейра дуже сподівалася, що згадувала правильно того, хто до неї звертався.

Взагалі, всіх повстанців було вісім тисяч шістсот тридцять п’ять осіб. На Юані знаходилося вісімнадцять богів, триста сорок магічних істот і вісімдесят дві звичайні людини, які виконували роль допоміжного персоналу. Отже, взагалі потрібно було запам’ятати чотириста сорок імен. І це був справжній жах для Орейри, а коли вона думала про решту вісім тисяч сто дев’яносто п’ять повстанців і їхні імена, які Роланд точно буде наполягати, щоб вона запам’ятала, то в неї, просо, їхав мозок. Проте з нею, рідко хто спілкувався, крім Макса і деяких інших богів, всі трималися осторонь і з якимось страхом в очах, мабуть вважали, що вона почне пити з них кров, як тільки вони до неї підійдуть. Роланд одразу розповів, що в Орейри нема жаги крові, через її магічну сторону і вживає вона звичайну їжу, але переконати деяких так і не вдалося.  Декілька разів, вона знаходила біля дверей своєї кімнати келих з кров’ю. Спочатку це було мило і навіть приємно, що хтось так про неї піклується, що жертвує своєю кров’ю, але потім почало нервувати.

Орейрі виділили невеличку кімнату, не поодалік від кімнати Роланда. В кімнаті було лише ліжко і стіл де вона складала зброю. Враховуючи, що спати її майже не потрібно було, ліжко можна було забрати, але звертатися до когось з таким проханням не хотілося, тому не ліжко залишилося там де і було. Інші повстанці жили в загальних кімнатах, чимось схожих на казарми, оскільки місця на базі було не багато.

В перші дні Роланд з Максом показали всю базу. Вона складалася з системи підземних тунелів, що в декількох місцях виходили на зовні. Один з тунелів вів до ангару, де розмішувалися декілька сотень бойових флемінгів та невеликих кораблів на декілька місць. Три великих космічних зорельота, які в перший день стояли на плато і справді було сховано за навісними скелями, в яких вже стояло ще два таких кораблі. В безлічі кімнатах, в різних частинах бази розміщувалася зброя і військова техніка. Орейра зразу оцінила, що зброю склали не в одному місці, як це зазвичай прийнято, адже, якщо буде напад зброя буде доступною для всіх, а не лише для тих хто буде безпосередньо біля неї.

Крім військової амуніції, на базі було декілька складів з їжею, адже не всі повстанці були богами і навіть богам потрібно їсти, особливо нарію, щоб підтримувати свої сили в період дефіциту енергії людських душ.

 Були, навіть кімнати відпочинку і самотності. Їх придумав один з богів, щоб смертні могли відпочити від постійного перебування серед інших істот. Взагалі база була добре розвиненою і укомплектованою. Видно було, що повстанці давно тут обжилися. База добре охоронялася і при найменшому натяку на патрулі шабашів, все ховалося і добре маскувалося, адже розкриття цього місця було б катастрофою для всіх повстанців.

Крім Юана було ще шість подібних баз, але вони були набагато меншими, не такими розвиненими і знаходилися на пустинних демонських планетах. Взагалі на тих базах розміщувалося біля трьох тисяч істот. Решта повстанців курсували по інших планетах, створюючи міцну інформаційну сітку. Юан був центром цього всього і за цих дев’ять тижнів сюди таємно прибуло декілька сотень нових повстанців, на яких чекав сюрприз у вигляді Імператриці вогню, проте за межі Юана звістка про неї не розповсюджувалася.

Майже весь час, Орейра проводила біля Роланда чи Макса стежачи за їхніми діями і за всією роботою бази. Також, багато часу вона проводила з Валентайн.

Валентайн була єдиною богинею серед чоловічого царства богів. Вона була богинею природи з Темпелтона, як Макс  і ще один бог на ім’я Деш. Так, як вони були єдиними богинями, то недивно, що здружилися, хоча були зовсім різними. Зовні Валентайн була вродливою білявкою з коротким волоссям і майже чорними очима, а по поведінці нагадувала Орейрі Ясел, з таким же запальним і живим характером.

Орейра попросила Роланда виділити її просторе приміщення, щоб організувати в ньому тренувальний зал. Щодня вони з Валентайн ходили туди, щоб декілька годин потренуватися. Хоча на Юані не було Тіберія, який постійно наполягав на тренуваннях, Орейра зрозуміла, що її це потрібно. Потрібно було дівати кудись енергію, яка в ній бурлила, тому краще випускати пар на тренувальному майданчику, а не на повстанцях, які підверталися під руки. А Валентайн, хоча і була в повстанні вже декілька тисяч років, виконувала лише підручну роботу і дуже хотіла брати участь в небезпечних завданнях. А тренування з самою Імператрицею вогню точно приведуть її на передову війни.