Продовження

Розділ VІІ

Орейра швидким шагом направилася до зали зібрань, єдиним бажання було знайти Тіберія і не зустрітися з іншими богами. Пройшло багато часу і зібрання повинно було вже закінчитися. Проте увійшовши до залу вона побачила, що всі боги були ще там. Всі одразу повернулися до неї і почали дивно її розглядати, ніби в перше бачили, а не провели з нею все її життя на одній планеті.

Так це вже почало набридати! Всі просто стояли, дивилися на неї і мовчали. Хоча ні, старші боги почали відводити погляд, ніби в чомусь провинилися.  Дивлячи на свою родину і друзів до Орейри почало доходити, що є ще щось про, що знав Тіберій і старші боги і про, що не здогадувалися вона і молодші боги. Але з приходом принца Роланда всі таємниці почали випливати і тепер її черга дізнатися, чому всі на неї так дивно дивляться.

– Що тут коїться? Вас всіх так вразила новина, що принц бере мене з собою на війну? Здається ми всі думали, що рано чи пізно це станеться, чи є інша причина, чому ви так на мене витріщилися? – Говорячи це Орейра дивилася на Тіберія. Він знав, що не зможе не відповісти правду на пряме запитання задане дочкою.

– Залиште нас. – Всі ніби чекали тільки цього наказу одразу почали телепотруватися з залу. Навіть Сюрел швиденько зникла відчувши хвилювання сестри. – Може сядеш?

– Ні я не хочу сидіти, я хочу знати, що діється в нас на планеті? Хочу знати, чому відколи прибув принц ти з дядьками  постійно про щось перешіптуєтеся, чому старші боги уникали мене ці три дні і щойно у них був такий винний погляд в очах. О і головне чому принц Роланд почав наше знайомство з нападу на мене? – Орейрі здалося, що вона прокричала все це на одному подиху. Вся ця ситуація добряче її вивила потрібно було заспокоюватися, тому вона все таки сіла за стіл.

– Думаю, принц хотів перевірити твою військову витримку і щось мене підказує, що він був задоволений тим, що побачив. – спокійно сказав Тіберій.

– Ні, мене цікавить, чому він взагалі вирішив мене провірити? Невже ти сказав йому: «В мене є дочка на пів горгулія, вона дуже сильна і вправний воїн, не хочете забрати її для ваших повстанських цілей?», а він у відповідь: «Звісно, я з радістю візьму її з собою і всі повстанці одразу її полюблять і в нас не буде жодних конфліктів через її особу». Ну, що я вгадала зміст вашої розмови? – З сарказмом промовила Орейра.

Тіберій бачив, що Орейра схвильована. Вона зрозуміла, що від неї, щось приховують, а вона дуже не любить, коли чогось не знає.

Він підійшов до неї і сів навпроти:

– Ти права розмова була не така. Я і справді розповів йому про тебе, але в нього і думки не було брати тебе з собою. – Орейра уважно його слухала і, здається, зовсім не образилася на таку поведінку принца. – Думаю він добре знає, як можуть відреагувати інші боги на звістку, що раса горгулій вимерла не повністю.

– І, що змусило його передумати?

– Те, що ти не просто богиня вогню, яка має горгульську кров. – Він не знав, як вимовити наступні слова. – Ти знаєш, як сильно всі чекають на появу нашого четвертого Імператора, який здолає генералів і принесе мир н наші планети? Ну так от ти і є Імператриця вогню нашої галактики. – Тіберій чекав крику і бурної реакції за те, що притаїв від неї найголовнішу новину її життя, але вона сиділа спокійно  ніяк не проявляючи своїх емоцій. І це було погано…

Орейра відчувала, що має почути, щось важливе, тому що Тіберій був занадто схвильований,  але такого вона точно не чикала. Безліч думок вмить заполонили і вона просто не могла повірити в те, що сказав батько.

 Невже не видима сила, чи закони, які керують їхнім всесвітом, ще мало насміхалися над нею? Не вже з неї не достатньо того, що вона не така, як всі, через горгульську кров? Ні потрібно добити її оцим Імператорством, ну щоб вона вже зовсім не була, як інші боги! Проте, якась її частина ніби завжди про це знала. Вона хотіла задати тисячу питань, але чомусь вимовила це:

– Якби принц Роланд не потрапив на Теру, коли саме ти мав розповісти мені про те, хто я? – Орейра не знала, що непокоїть її більше те що тепер вона відповідальна за багатомільярдну розорену галактику, в якій іде громадянська війна чи те, що батько брехав її все життя. Здається перший факт ще не зовсім дійшов до її свідомості, тому розбиратися з ним вона буде пізніше.

– Зрозумій, я не хотів класти на твої плечі ще один тягар! Не хотів, щоб ти думала про свою місію з самого малку. Хотів, щоб ти прожила безтурботне життя. Ти і так була занепокоєна своєю змішаною кров’ю, знати про імператорство, просто, не було сенсу. Ну не вже ти не бачиш, що я приховав це задля твого душевного спокою? – В його словах було стільки жалю і болю, але Орейра не могла його так швидко пробачити. Її душила образа, яка заважали раціонально мислити. В мить ця образа з колихнула всі відчуття, які вона так намагалася стримувати. Вона не могла більше сидіти, не хотіла бачити батька, хотіла щось розтрощити і не погано було б когось вбити!

– Як ти міг вирішувати таке за мене! – Тепер її хотілося кричати, в очах стояли сльози, але вона їх не проллє! – Ти єдиний знаєш, як я не можу терпіти брехню і все моє життя так вправно оминав правду!

Тіберій намагався взяти її за руку, якось заспокоїти, але вона навпаки відійти від нього, як най далі. Він бачив, як зробив її боляче і ненавидів себе за це.