Гроза

Літнім днем я пішов купатися на річку. Було дуже спекотно, і ми з друзями вирішили освіжитися.

Та щось у повітрі змінилося. Моє нутро відчуло наближення неймовірної сили — небезпечної, здатної зруйнувати що завгодно. Але я знав, що вона мені не зашкодить. Я відчув, як наша енергетика співпала.

І коли я вирішив залишитися, а не піти додому, я занурився під воду й відчув тишу й спокій, хоч зверху йшов дуже сильний дощ.

Коли я виринув, побачив багато блискавок і почув розкати грому. Я зрозумів, що це була не просто гроза — це був Грозовий Дракон, який пролітав над моїм містом.

Кількістю блискавок і громів він дав мені знак: він бачить мене і хоче звернутисядо, навіть щось показати цим хаосом. Він мене перевіряв. Але я не злякався. Навпаки — я відчув силу природи й моменту. Силу, яку дракон передав мені тимчасово, щоб я зрозумів, ким можу стати, якщо впораюся й стану єдиним цілим із хаосом навколо.

І тоді дракон запитав мене:

— Сподобалась моя сила?
— А кому не сподобається?
— Ти — єдиний, хто відчув цю силу і залишився.
— Навіщо ти дав мені відчути її, якщо потім забереш?
— Для того, щоб ти запам’ятав це відчуття і знав: вона живе всередині тебе.
— Але ти забереш її… Я не вірю тобі. Як така могутність може жити в мені? Я ж просто маленький хлопчик.
— Це неправда, дитино. Так, ти маленький хлопчик, але ти маєш здатність спілкуватися з Грозовим Драконом.
— Так, але я хочу відчувати себе так завжди.
— Ахахаха. Тобто ти хочеш бути мною?
— Ні, я хочу бути собою, але мати таку силу.
— Хлопче, якщо ти хочеш мати цю силу завжди, тоді ти перестаєш бути людиною і стаєш драконом.
— Але що мені тоді робити?
— Тобі не потрібна ця сила завжди. Тобі потрібно не втратити це відчуття. Запам’ятай його.
— І тоді я зможу використовувати її, коли мені буде потрібно?
— Хахахаха. Так, хлопче. Але...
— Але?
— Але тільки якщо тобі справді буде потрібно це відчуття — єдності з хаосом. Я іноді пролітатиму над різними містами. І ти відчуєш моє наближення — і сила повертатиметься. Використовуй її з розумом, хлопче.
— Дякую тобі, драконе, що показав мені себе справжнього, показав мою силу. То ми тепер друзі?
— Можна сказати й так. Але я й досі не знаю твого імені.
— Мене звати Сангвіній! — крикнув я.

Я почув розкат грому — і все затихло. Але я був упевнений: він почув моє ім’я. І що ми зустрінемось дуже скоро — і зможемо поспілкуватися на рівні відчуттів,без слів.

З того моменту я зрозумів, що можу бути з природою одним цілим і відчувати момент не так, як інші — черпаючи силу з природи у всіх її проявах.

Я зустрічав багатьох драконів — вітрових, снігових…

І досі живу. Іноді Грозовий повертається — і мене наповнює сила, яку я ніколи не зможу забути. І тоді — на мить — я знову стаю тим, ким був у ту грозу.