Саньчина юність

Колективізація

Тінь на село українське
Невдовзі лягла.
Влада нове щось, чужинське,
Між люди несла.

СОЗи, радгоспи – все спільне.
І все нічиє.
Звозять докупи суцільно,
Що в кого є.

Плуг, борону, букарець
І вуздечку з конем,
Чи корівчина, чи там баранець…
Біль і щем!

Тато усе, що лиш мали,
Трудом нажили.
Одноосібником стали,
У СОЗ не пішли.

Влада пробачить їм волі
Ції не могла.
Щоб не коритися долі,
Втекли із села.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше