Розділ 8.3

Аксифі підійшла до дарунків і взяла до рук довгу дерев'яну скриньку. З неї вона дістала духовий музичний інструмент, схожий на сопілку.

— Він навіть це передбачив. Що ж, треба віддати йому належне, він постарався! — усміхнулася принцеса й приклала інструмент до вуст.

Купальнею полилася таємнича мелодія, яка обіцяла перетворити ритуал на справжнє містичне дійство. Аделіна з нетерпінням чекала на дії прислуги.

— Усе це для вас надіслав наш повелитель! Усе, що ви тут бачите, він обирав особисто, покладаючись на власний смак! Тож прийміть його дари! І дозвольте мені замінити ваші кірсери! — вигукнула служниця і простягнула на синій оксамитовій подушечці прикраси з багряними каменями, призначені для пірсингу.

Аделіна нервово всміхнулася. Процедура була не з найприємніших, але нові прикраси виглядали значно багатшими і, безперечно, могли привернути увагу чоловіка. На що тільки не підеш заради краси? Вона кивнула, дозволяючи служниці замінити прикраси. А та покірно взялася за роботу — розстібати й виймати старі сережки.

Потраплянка і сама того не помітивши, швидко увійшла в роль кісейші. А ці дари змушували відчути себе неймовірно цінною, потрібною і бажаною.

Так, вона вкотре переконалася, що Ксін — великий поціновувач жіночої краси. Він навіть подарував їй білу білизну. Й вона була шалено гарною. Підкреслювала все, що потрібно, і навіть більше. Аделіна відчула себе справжньою богинею, кружляючи й розглядаючи своє тіло.

Служниці теж не могли нею намилуватися. Вона справді була розкішною спокусницею з легкою сором'язливістю на обличчі, що надавало їй ще більшого шарму.

Наступними в наряді були білі тугі панчохи. Стоячи перед служницею, дівчина граційно виставила ногу вперед і витягнула стопу, як під час виступу.

Мунсін Морьо помітила цю спокусу. А Аделіна кинула на неї зухвалий погляд, ніби питаючи самими очима: «Правда, мої рухи сповнені зваби?»

Чи це не виклик?

— Робіть усе швидше! — наказала Мунсін і взяла до рук нижній халат кольору заходу сонця ( їй, мабуть, хотілося якнайшвидше прикрити цю безсоромницю).

Служниці підготували дівчину до першого кімоно.

— Стій і не рухайся! Я скажу, що треба робити! — суворо мовила наставниця і накинула халат на оголені плечі діви. Взяла одну її руку і направила в рукав, потім другу.

Аделіна лише напружено дихала. Можна подумати, вона сама не здатна вдягнутися? Але, напевно, такими були правила цього великого ритуалу.

За першим халатом йшов другий. Більш ошатний. Вишитий золотими нитками, прикрашений коштовним камінням. Його рукави були довжелезними, а поділ перетворювався на шлейф. А ще він був до біса важким.

— Зазвичай ми готуємо кісейш до ритуалу Кісеншу щонайменше три цикли. Ти абсолютно не готова бути такою! Але наказ є наказ. Тобі доведеться терпіти, доки він тебе не роздягне, — пояснила Мунсін, помітивши невдоволення на обличчі Аделіни.

Дівчина хотіла щось заперечити, але мелодія, яку грала Аксифі, раптом стала гучнішою та агресивнішою. Це змусило її промовчати.

Ритуал Кісеншу тривав.

Мунсін Морьо, попри своє обурення, бездоганно виконувала обов'язки. Вона прагнула перетворити Аделіну на витвір мистецтва. Зробити її божественно красивою, щоб магістр був задоволений, щоб він не пошкодував про своє рішення.

Служниці теж допомагали. Сушили зоряне волосся за допомогою магії, розчісували його, вкладали в зачіску.

Але Аделіна почувалася якоюсь лялькою, яку вбирають для гри. Їй було важко стояти нерухомо. Голова боліла від маніпуляцій прислуги. На тілі з'являлося все більше шарів важкого одягу. А одна зі служниць попросила її взути високе громіздке взуття. Платформа вище десяти сантиметрів виглядала грізно. І коли Аделіна взула ці своєрідні «ґета», то зрозуміла, що ритуал остаточно перетворився на тортури. Спина ледве витримувала, а зачіска на голові ставала все вищою. Без сумніву, кінцевий результат перевершить усі очікування, але правду кажуть: краса вимагає жертв.

— А тепер візьмемося до макіяжу! — протяжно мовила Мунсін Морьо і взяла до рук пензлик. — Заплющ очі! — наказала вона й обхопила пальцями підборіддя Аделіни. Притягнула її обличчя ближче й заходилася малювати стрілки.

Дівчина покірно все терпіла. Ще трохи, і образ буде завершено.

Поки Мунсін розмальовувала обличчя Аделіни, служниці прикрашали шпильками зоряне волосся. Зачіска мала бути розкішною, складною і неповторною. І всім було байдуже, чи можливо буде пересуватися з цим кілограмом золота на голові. Хоча, треба віддати належне, Ксін був неймовірно щедрим чоловіком. Такої краси Аделіна ніколи не бачила.

Мунсін Морьо щось нашіптувала, наносячи візерунки на і без того прекрасне обличчя Аделіни. Вона ніби читала мантри. Це дійство справді було схоже на ритуал. Аксифі ж підігравала їй на сопілці, і все, що відбувалося, відчувалося неймовірно магічним.

Ще мить, друга — і вони досягли ідеалу.

— Ти прекрасна! — вимовила Мунсін Морьо так захоплено, ніби в неї не було й краплі ненависті до цієї діви.

Останнім штрихом став багряний мазок, який вона нанесла великим пальцем дівчині на чоло.

Ритуал Кісеншу було завершено.

— Переступивши поріг небесного палацу династії Маоро Ішу, ти отримаєш благословення, а з ним і нове ім'я — Аде Лінь Ішу! — вигукнула наставниця і відступила від діви на три кроки.

Аделіна скептично підняла, пофарбовану в багряний колір, брову.

— Мені не дуже подобається! — обурилася вона, мов примхливе дівчисько.

Мунсін Морьо широко всміхнулася, стримуючись з останніх сил.

— Але такі правила, а правил, моя люба, варто дотримуватися! Хоча через тебе, чортице, вони тепер тільки порушуються! Іди з очей моїх, доки не пізно! Досить з мене! Геть! — кожне її слово було просякнуте ненавистю. Скільки болю їй завдавала сама присутність Аделіни, а витримати з нею цілий ритуал коштувало величезних зусиль.

Аксифі підбігла до наставниці й вчепилася в рукав її кімоно.