Розділ 7.2

Аделіна стиснула губи. Почуте розлютило її. Здатися Ксіну? Хіба що в найстрашнішому сні!

— Ну? — принцеса згорала від цікавості. — Невже ти так легко впадеш у його обійми після всього, що він із тобою зробив?

— Ні! Я ніколи йому не здамся! До біса його! — пролунала тверда відповідь Аделіни.

Ніжна долоня миттю стиснулася в кулак.

Аксифі схвально кивнула, від чого прикраси на її волоссі злегка дзенькнули.

— Хочеться вірити. Але подейкують, що він неперевершений у мистецтві зваблення, адже володіє забороненим даром. Справжній спокусник! І я була б безмежно щаслива, якби хоч одна діва в цьому світі змогла йому відмовити й перемогти його чари! — мрійливо промовила вона.

Аделіна скептично підняла брову. Он як?

— А я вже одного разу втекла від нього... Хоча була дуже близька до поразки. Він цілував мене й дозволяв собі зайве... Але все ж йому не вдалося мене полонити! — видала зі смішком вона й гордо переплила руки на грудях.

Принцеса не приховувала свого здивування й емоційно обмахувалася віялом.

— А-а, так ось чому він, бідолаха, такий злий на тебе! Ти зачепила його чоловіче его! Чесно кажучи, я вражена твоїм вчинком. Молодець, що й казати! Як же тебе звати, смілива й неприступна? Хочу звертатися до тебе на ім'я!

Прозвучало, як примха.

— Аделіна... — дівчина не стала брехати й сказала, як є.

— Ну й галасу ти наробила, Аделіно. Мій брат давно не був таким збудженим! Ти зуміла зацікавити його до божевілля! У чому ж твій секрет, га? — промуркотіла Аксифі з чистою дівочою цікавістю.

Аделіна знизала плечима. Начебто нічого такого вона не робила, просто з'явилася в цьому світі, і якось усе само собою закрутилося.

Аксифі примружила очі й мовила напівпошепки:

— Пішли чутки, що до тебе небайдужий сам Арман Каардан! Я спочатку навіть не повірила, але Мунсін Морьо сказала, що це він привів тебе в обитель кісейш, точніше, приніс на руках! Що такого ти зробила, що його кам'яне серце раптом закалатало частіше?

Аделіна спалахнула рум'янцем і випросталася, наче аршин проковтнула.

— Не знаю... Сама б хотіла зрозуміти, у чому річ, — буркнула вона собі під ніс.

Аксифі була воістину підступною дівчиною. Вона обійшла Аделіну, невагомо торкаючись кінчиком хвоста її босих ступень, і протяжно мовила:

— Кажуть, що Арман дивився на тебе, як на свою каїрі. Милостиві боги, а раптом це правда? Каардан закохався. Щось неймовірне й до біса казкове!

Аделіна хотіла розтанути від почутого, але було вельми небезпечно виказувати свої справжні почуття. Вона все ще з недовірою ставилася до принцеси Маоро Ішу.

— Я не розумію, що відбувається. Чесно! Я трохи втратила пам'ять... І зовсім мало знаю про Армана, — вона знову збрехала, як і радив Евіль.

— Втратила пам'ять? — Аксифі здивовано кліпнула золотими віями.

— Я отямилася вчора ввечері в обіймах Армана й зрозуміла, що нічого не пам'ятаю... Просто забула минуле... І навіть не знаю, чи зустрічалася я з Каарданом раніше... Хто він? Можеш мені розповісти?

Яка чудова нагода дізнатися більше про цього загадкового чоловіка!

Аксифі посміхнулася, прикриваючи обличчя віялом, і почала свою розповідь — із жестикуляцією та вигуками, наче на театральній сцені:

— Арман Каардан — один із найкращих воїнів Абрраріону, останній ридзаре шакадарів, неймовірний чоловік, таємна любов усіх кісейш, лиходій, злочинець і, одне слово, поганий хлопець! Але він такий неприступний, що скільки б дівчата не намагалися завоювати його увагу — все марно! Він холодний до всіх... Іноді щастить комусь на одну ніч опинитися в його обіймах. Але на більше годі й сподіватися... Арман надто замкнений у собі. Тому я й дивуюся його вчинку!

— Я теж щиро здивована... І так, я згадала, що він ненавидів мене й хотів убити. А потім, виходить, змінив своє ставлення?.. — дещо розгублено промовила Аделіна, вражена почутим. Невже Арман справді такий, як описала його Аксифі?!

Нефритові очі дівчини вмить стали неймовірно грайливими. Вона увійшла в азарт.

— Мій брат теж хотів тебе вбити, але зараз чекає на твій візит, — прошепотіла вона, наблизившись до Аделіни впритул. — Чоловік швидко змінює думку про дівчину, якщо починає помічати в ній особливу магію... Не завжди одразу вдається відчути ту іскру! Іноді потрібен час, щоб розгледіти чари й виняткову приподу.

— Усяке може бути... — напружено зітхнула Аделіна.

Деякі речі, що відбувалися в цьому світі, їй досі було важко збагнути.

Аксифі схилила голову набік, вивчаючи емоції співрозмовниці.

— Кісейші тебе вже ненавидять, — осудливо мовила вона, цокнувши язиком.

— Чому?

— Ішао! Арман такий альфа... Мало кому щастить привернути його увагу. Навіть поглядом не удостоїть, пихатий самітник!

Дівчина здивувалася. Невже Арман справді такий популярний? Чомусь їй здавалося, що його всі ненавидять і він аутсайдер...

— Я думала, він не надто подобається дівчатам. Він же такий грубий і нахабний! Брутальний, вічно в крові, зі скуйовдженим волоссям, злий, гарчить. Як він узагалі може вам подобатися?!

Аделіна й сама не помітила, з якою ярістю описала цього чоловіка. Зібрала всі його найгірші риси й вилила в цю промову.

Аксифі обурено склала віяло й поспішила заперечити:

— Характер у нього справді не з легких! Але зате він наділений іншими чудовими рисами! Арман приваблює! У нього запросто можна закохатися, адже він справжній чоловік, із ним не страшно. До того ж, він такий вродливий... У нього ідеальна статура й симпатичне обличчя. А ще незрівнянний голос! Він неймовірний. Не розумію, як ти можеш говорити про нього в такому грубому тоні?!

Принцеса так розхвалила Каардана, що Аделіні аж спекотно стало. Мабуть, цей опис був більш правдивим ніж її слова. Арман справді красень і певною мірою навіть герой. Думки про нього розбурхали дівоче серце аж до полум'я в очах..

— І головне, — продовжила розповідь Аксифі, — він не просто воїн, він ридзаре вимираючої раси! У нього безмежна влада й привілеї. Якби не таке походження і статус, боюся, Арман би вже давно поповнив лави мертвих. Адже в нього повно ворогів, причому дуже сильних! Чого вартий лише мій брат, негідник Ксін!