Розділ 3.4

І що дивно, Аделіні вже зовсім не хотілося його відштовхувати…

Магістр підступно всміхнувся. Він явно щось задумав. Можливо, застосував магію? Свідомість огортав солодкий туман. Аделіна ледь тримала повіки розплющеними, намагаючись зрозуміти, що з нею коїться.

Не випускаючи дівчину зі своїх нахабних рук, Ксін опустився у ванну. Занурившись у воду, він притулився спиною до борту і зухвало притягнув Аделіну до себе. Вона опинилася в нього на колінах. Крізь сором, вона несміливо вперлася долонями в його груди, що спокусливо виднілися з-під коміра кімоно. А там, під водою, її ноги мимоволі переплелися з його, і це до біса хвилювало.

Серце шаленіло в передчутті чогось забороненого.

Ксін обхопив долонями її тонку талію і дбайливо притиснув до себе. Він торкнувся губами її плеча — з повагою і захопленням. Аделіна починала божеволіти. Здавалося, їй не втекти від пристрасті. Вже третій чоловік за ніч бажає її підкорити… Як же складно встояти! І як важко боротися. Щось заважало їй вчинити правильно й відштовхнути цього нахабу. Невже вона справді опинилася під впливом якихось чар?

Він цілував її шию, повільно пробираючись пальцями у пасма волосся. Його пазурі невагомо дряпали потилицю, змушуючи здригатися від болю та насолоди водночас. Його поцілунки були ніжними й гарячими, вони обпікали шкіру, спонукаючи муркотіти у відповідь. Магістр Ксін був справжнім спокусником. Протистояти йому було майже неможливо.

Він був небезпечним. І шалено досвідченим у тому, що робив. Молодий, вродливий, гарячий східний красень. На Землі такого точно не знайти…

Свідомість знову затуманилася. Аделіні було приємно в його сильних обіймах. А він насолоджувався тим, що їй подобалася ця гра.

Але… що станеться, коли вона здасться? Ніч із цим чоловіком? А далі? Хіба вона може собі таке дозволити?!

Аделіна різко розплющила очі. Здається, Магістр Ксін намагався її спокусити за допомогою магії! На щастя, вона вчасно збагнула, що все це — неправильно. В одну мить вона рішуче вирвалася з його обіймів і відсторонилася.

— Хочеш утекти? — спокійно запитав Ксін, спостерігаючи за нею.

Аделіна притиснулася до краю ванни, вп'явшись поглядом у цього мерзотника. Жах! Вона боялася кудись іти, боялася зустріти чергового божевільного. Втеча від Армана та Вакхала не увінчалася успіхом. Страшно подумати, що станеться, якщо вона знову вийде за ці двері.

— Мені просто дуже страшно! — випалила вона, не витримуючи напруги.

— Від кого мені тебе захистити? — в очах магістра спалахнув азарт. Складно уявити його бойові вміння, якщо він учитель тих двох грізних воїнів.

— Насамперед від себе захистіть! — прошипіла Аделіна.

Ксін заспокоївся і відвів погляд. Витонченим рухом він дістав з під води золоте віяло й почав обмахуватися. Аделіна мимоволі задивилася на нього.

«Красивий, мерзотник. Нестерпно красивий!»

Ці риси обличчя, виразні, мужні, але водночас наче намальовані великим митцем. Обличчя небожителя. Милуватися ним було грішно, але відвести погляд — неможливо. І все його тіло, точене, мов скульптура. І ці руки… вишукані, з довгими пальцями й помітними венами. Ах, ці руки просто зводили з розуму.

Аделіна різко струснула головою, змусивши прикраси у волоссі дзенькнути. «Які порочні думки! Невже знову його магія?!»

Їй було так ніяково. Навколо стільки красивих чоловіків, а вона… така невинна серед них. Аделіна спробувала заспокоїтися. Вона їм подобається. Вони намагаються її спокусити. Чомусь вона їм дуже цікава. Це все зводило з розуму. І хотілося просто щезнути.

Розслабившись, дівчина прикрила очі, забувши, що цей чорт сидить навпроти. Нога трохи випросталася, і її пальчики випадково торкнулися його тіла.

Ксін стиснув віяло й жадібно вдихнув повітря. Було гаряче. Він опустив погляд у воду, криво всміхнувся й обхопив її ногу. Провів пальцями вздовж щиколотки, ніжно, і притиснув маленьку стопу до своїх грудей.

— Даремно Мунсін Морьо ховала від мене таку ученицю… — стурбовано промовив він. — Цікаво, яких іще пестощів тебе навчили? Дотики ніжками мені, звісно, подобаються, але… Може, спробуєш вустами?