Розділ 3.3

— Втім, — продовжив незнайомець, — відсутність прикрас на інших ділянках тіла здивувала мене не менше! Тому я дозволив собі виправити ситуацію, ха-ха! Я прикрасив твій чудовий носик!

— І навіщо ти зі мною це зробив?! — заволала вона. Хтозна-що сидить в голові у цих місцевих чоловіків!

— Мені подобається, коли багато прикрас, — мрійливо вимовив магістр та засміявся.

Аделіна обурилася не на жарт. Нахабності тутешнім індивідам не займати.

— Байдуже, що тобі подобається! — поклала на місце космічного магістра.

Ксін протяжно хмикнув, разом з дрянчанням струн цитри.

— Ти така дивна... Наче зовсім не знаєш правил!

Потраплянка замовкла. Знов себе видає через незнання. Але що ж це за правила такі, незнайомим людям своїх «хотілки» нав’язувати?

— Я виявив симпатію до тебе... — важко зітхнув незнайомець. — І очікував зовсім іншої реакції. Багато дів мріють про те, щоб я прикрасив їхні вуха або брови. А тобі я наважився показати вищий знак симпатії!

Аделіна задумалася на мить. Напевно, в цьому світі пірсинг відіграє важливу роль і кожен вид має своє значення...

Але в будь-якому разі, чому цей незнайомець так поводиться, ніби має право щось змінювати в ній без її не те згоди? Ні, вона не дозволить тутешнім нахабам сприймати її особистість, як красиву іграшку!

— Та хто ти такий, покажися, якщо вже такий сміливий! — обурилася діва і почала вилазити з ванни. Вона вже була готова йти шукати цього загадкового мерзотника, по всіх покоях.

І тут музика затихла. Струни наче обірвали.

Аделіна напружилася, мов кішка в небезпеці. Невже Магістр Ксін справді наважився показати їй свій загадковий лик?

Раптом, вода виплеснулася за краї ванни, а тіло дівчини обвило щось лускате та настирливо потягнуло її донизу. Але Аделіна зробила ривок і виринула, жадібно хапаючи повітря. Вчепившись у борти ванни, вона приголомшено поглянула вниз. З води вилізла довга морда з химерними рогами. Діва витріщилася на це страшне чудовисько, і навіть не знайшла в собі сил кричати від переляку. (Надто сильно вона вимоталася від пригод, а можливо вже й почала звикати до місцевих дивацтв).

Синій лускатий змій від душі засміявся і почав брати бідолашну в полон, обвиваючи її тіло собою.

І зараз Аделіна вже не витримала і нарешті скрикнула. Невже цей монстр хоче її з'їсти?!

Але тут під таємничий східний мотив змій почав перетворюватися на когось зовсім іншого. І вже через кілька миттєвостей беззахисне тіло дівчини опинилося в обіймах прекрасного іншосвітянина.

Шовкове синє волосся лягло їй на ключиці, а хитрі очі кольору нефриту зустрілися хижим поглядом з її наляканими, невинними очима.

Незнайомець склав губки бантиком і похитав головою.

— Ви тільки погляньте, як вона соромиться. Боїться пташка в моїх руках, здригається! — поетично проспівав він і обпік обличчя дівчини гарячим диханням.

Кафи на його акуратних, загострених вухах засяяли під вогнем ароматичних свічок, і відблиски їх впали на почервоніле обличчя Аделіни.

Фантастика.

Дівчина відхилилася назад, намагаючись втекти від цього небожителя з древніх міфів, що був зітканий з витонченості та східної краси.

Його великі долоні з тонкими пальцями вчепилися в її кімоно, і темно-сині кігті зі свистом пройшлися по мокрій, шовковій тканині.

— Дай мені спокій! — закричала Аделіна, усвідомлюючи, що її одяг повільно сповзає вниз. — Дай! — гаркнула і почала бити кулаками по широких грудях магістра.

Його вузькі нафарбовані очі в одну мить стали непристойно грайливими. Удари кулаками зовсім не бентежили його. Навпаки, йому було в насолоду спостерігати, як чарівна дівчина бореться з ним.

— М-р-р, няв! — муркнув чоловік, мов кіт, потішаючись. Його усмішка була чарівною. Але довгі ікла лякали, а він ще й підкреслював їхню небезпеку, ковзаючи по них язиком.

Аделіна здалася. Не страшні йому побої, цьому мерзенному гаду з диявольськи прекрасними, нефритовими очима. І тут, у момент, коли вона заспокоїлася, її тендітне тіло опинилося на руках зухвалого красеня.

— Магістр Ксін і сам не проти побавитися з такою красивою кісейшею... — видав змій виснаженим, дражливим голосом. І яким же задоволеним він був у цей момент! Напевно, знайшов свій рай.

— Я вам не забавка! Не іграшка! Я не... — обурювалася Аделіна, але їй не дозволили закінчити останню фразу.

Ксін накрив губи дівчини ніжним легким поцілунком, але цього було достатньо, щоб змусити її замовкнути.

Такі теплі, м'які губи приголубили її тремтячі й відсторонилися, наче нічого й не було.

— Ч-ш-ш, не потрібно так голосно кричати, прекрасне створіння... — прошепотів магістр, а далі мимоволі облизав свої уста. — М-м, які ж смачні в тебе губки. Солодка ти моя цукерочко!

Він так важко зітхнув, наче вже був готовий скуштувати разом з нею заборонені плоди.

Аделіна поглянула на його губи, на яких залишилася її помада, і розгнівавшись, дала йому ляпаса.

— Не смій! — прошипіла, звузивши очі.

— Яка ж ти норовлива! — усміхнувся іншосвітянин просто їй в обличчя, і навіть приводу не подав, що йому боляче.

— А ти мерзотник! — дівчина сказала те, що думала про цього гада.

(Самовпевнені нахабні чоловіки, всюди одинакові!)

Ксін хмикнув. Мерзотник? Він явно не звик чути такі слова в свою прекрасну адресу.

— Що ж... Зіграю з тобою по-іншому! Відчуваєш цей аромат? — запитав чоловік і кинув погляд на свічки біля ванни. Полум'я розтоплювало віск і витягало зі свічок чудовий запах квітів та пахощів. Пахло солодкістю і гостротою, яка трохи пощипувала ніс. А в поєднанні з запахом квітів гліцинії цей аромат і зовсім дурманив голову.

Аделіна настільки захопилася розпізнаванням ароматів, що в одну мить просто взялася за голову і застогнала.

— Що відбувається?.. — запитала розгублено вона, відчуваючи біль у зоні чола. В очах різко потемніло. Вона мало не втратила свідомість. Але міцні руки Магістра Ксіна швидко привели її до тями своїми гарячими обіймами.