Розділ 3.3

— Втім, — продовжив незнайомець, — відсутність прикрас на інших ділянках тіла здивувала мене не менше. Тому я дозволив собі це виправити. Я прикрасив твій чудовий носик!

— І навіщо ви це зробили?! — вигукнула вона. «Що коїться в головах у цих місцевих чоловіків?!»

— Мені подобається, коли багато прикрас, — мрійливо промовив магістр.

Аделіна обурилася не на жарт. Нахабства тутешнім індивідам не позичати.

— Мені байдуже, що вам подобається! — поставила вона його на місце.

Ксін протяжно хмикнув, і цей звук змішався з тихим дзенькотом струн.

— Ти така дивна… Наче зовсім не знаєш правил.

Потраплянка замовкла. Знову видає себе через незнання. «Що ж це за правила такі — нав'язувати незнайомим людям свої бажання?» — подумала вона, бісячись.

— Я виявив до тебе симпатію, — важко зітхнув незнайомець. — І очікував зовсім іншої реакції. Багато дів мріють, щоб я прикрасив їхні вуха чи брови. А тобі я наважився виявити найвищий знак прихильності.

Аделіна на мить замислилася. Напевно, в цьому світі пірсинг відіграє важливу роль… Та хай там як, вона не дозволить сприймати себе як красиву іграшку!

— Та хто ви такий?! Покажіться, якщо такий сміливий! — обурилася вона й почала вилазити з ванни, вже готова шукати цього загадкового мерзотника по всіх покоях.

І тут музика затихла. Струни ніби обірвали. Аделіна напружилася, мов кішка. Невже Магістр Ксін наважився показати свій лик?

Раптом вода вихлюпнулася за краї ванни. Щось лускате обвило її тіло й настирливо потягнуло донизу. Аделіна зробила ривок і виринула, жадібно хапаючи повітря. Вчепившись у борти, вона приголомшено поглянула вниз. З води виникла довга морда з химерними рогами. Дівчина витріщилася на це страшне чудовисько, не знаходячи в собі сил навіть закричати від переляку, або можливо, вона вже почала звикати до місцевих дивацтв.

Синій лускатий змій від душі засміявся і почав брати її в полон, щільніше обвиваючи тіло. І ось тут Аделіна не витримала і скрикнула. Невже цей монстр хоче її з'їсти?!

Але під таємничий східний мотив змій почав перетворюватися. За кілька миттєвостей беззахисне тіло дівчини опинилося в обіймах прекрасного іншосвітянина.

Шовкове синє волосся лягло їй на ключиці, а хитрі очі кольору нефриту зустрілися хижим поглядом з її наляканими, невинними очима. Незнайомець склав губи бантиком і похитав головою.

— Ви тільки погляньте, як вона бентежиться. Боїться, пташка, в моїх руках, здригається, — поетично проспівав він, обпікаючи її обличчя гарячим подихом.

Кафи на його акуратних, загострених вухах засяяли у світлі свічок, і відблиски впали на почервоніле обличчя Аделіни. Фантастика.

Дівчина відхилилася назад, намагаючись утекти від цього небожителя з древніх міфів, зітканого з витонченості та східної краси. Його долоні з тонкими пальцями вчепилися в її кімоно, і темно-сині пазурі зі свистом пройшлися по мокрій шовковій тканині.

— Дайте мені спокій! — закричала Аделіна, відчуваючи, як одяг повільно сповзає вниз. — Дайте! — гаркнула вона й почала бити кулаками по його широких грудях.

Вузькі, підведені очі незнайомця вмить стали непристойно грайливими. Удари його зовсім не бентежили. Навпаки, йому було в насолоду спостерігати, як вона бореться.

— М-р-р, няв! — муркнув чоловік, мов кіт. Його усмішка була чарівною, але довгі ікла, яких він навмисно торкався язиком, лякали.

Аделіна здалася. Цьому мерзенному гаду з диявольськи прекрасними нефритовими очима її удари були байдужі. І щойно вона заспокоїлася, її тендітне тіло опинилося на руках у зухвалого красеня.

— Магістр Ксін і сам не проти побавитися з такою красивою кісейшею… — промовив змій виснаженим, дражливим голосом.

— Я вам не забавка! Не іграшка! Я не… — обурювалася Аделіна, але їй не дали закінчити.

Ксін накрив її губи ніжним, ледь відчутним поцілунком, змушуючи замовкнути. Такі теплі, м'які губи… Одурманили. А потім він відсторонився, наче нічого й не було.

— Тс-с, не треба так кричати, прекрасне створіння… — прошепотів магістр і мимоволі облизав власні вуста. — М-м, як же смачно! Солодка ти моя цукерочка.

Він важко зітхнув, ніби вже був готовий скуштувати разом з нею заборонені плоди. Аделіна поглянула на його губи, на яких залишився слід її помади, і, розгнівавшись, дала йому ляпаса.

— Не смійте! — прошипіла вона, звузивши очі.

— Яка ж ти норовлива! — усміхнувся іншосвітянин їй в обличчя, навіть не подавши вигляду, що йому боляче.

— А ви мерзотник! — відповіла дівчина.

Самовпевнені нахабні чоловіки, всюди однакові!

Ксін хмикнув. Мерзотник? Він явно не звик до таких слів на свою прекрасну адресу.

— Що ж… Зіграємо по-іншому. Відчуваєш цей аромат? — запитав він, кинувши погляд на свічки.

Полум'я розтоплювало віск, вивільняючи солодкий і водночас гострий запах. У поєднанні з ароматом гліциній він дурманив голову. Аделіна настільки захопилася розпізнаванням ароматів, що раптом узялася за голову й застогнала.

— Що відбувається?.. — розгублено запитала вона, відчуваючи біль у скронях.

В очах різко потемніло. Вона ледь не втратила свідомість, але міцні руки Магістра Ксіна швидко привели її до тями, уклавши у свої гарячі обійми.