Розділ 2.5

— Ні, Аделіно… — його голос став хрипким, а погляд — ще більш хижим. — Сподіваюся, після нашої перемоги на турнірі ти дозволиш мені показати, як акхаїли святкують по-справжньому. І приймеш від мене… особливу нагороду.

Аделіна здивовано моргнула. Його натяк був більш ніж прозорим.

— Вакхале, я… — вона намагалася вимовити хоч слово, але його тісні обійми не давали зібратися з думками.

Не відчуваючи опору, Вакхал вирішив діяти. Він нахилився так близько, що вона відчула його гаряче дихання на своїх вустах, він вже майже торкнувся їх, але тут у кімнату увірвався Арман.

Його гнівний рик заповнив собою весь простір, розганяючи пар по купальні, а очі спопелили поглядом дівчину, що так легко опинилася в обіймах іншого.

— Аделіно! — вимовив він її ім'я так, що бідолашна була готова відмовитися від нього цієї ж миті.

Вакхал кинув на дівчину короткий, заспокійливий погляд і велично рушив назустріч Арману.

— А я на тебе чекав! — прогарчав він, стискаючи кулаки.

— Вакхале, вона моя! Знайди собі іншу! — спалахнув дракон.

Аделіна зблідла. Невже вони зараз почнуть битися через неї?!

Вакхал підійшов до Армана впритул і схопив його за горло.

— Нариваєшся! — прошипів він, піднімаючи кулак.

Арман зневажливо оглянув акхаїла, а потім скосив очі на Аделіну. Дракон дивився на неї, як на свою власність.

— Вона моя, — повторив він. — Навіть не смій дивитися на те, що належить мені!

— Вона не річ! — гаркнув Вакхал і з розмаху вдарив супротивника по обличчю.

Арман хотів завдати удару у відповідь, але його відкинуло на кілька метрів, коли Вакхал вгатив його ногою в груди. Зігнувшись, дракон важко закашлявся від сили удару. Він відсунув маску і сплюнув на кам'яну підлогу.

Вакхал переможно склав руки на грудях.

— Вперше в житті я тебе розумію, шакадаре! Воістину, Аделіна — неймовірно красива кісейша!

Арман повільно звівся на ноги.

— Вона піде зі мною! — заявив він. — Вона мені потрібна! Досить відбирати в мене останнє!

— Ти сам себе руйнуєш, — з гірким усвідомленням промовив Вакхал.

Аделіна здригнулася від цих слів. Так, Арман безумець, але чому він такий?..

Напруга зростала. Дракон загарчав і накинувся на принца. Вакхал схрестив руки, захищаючись, але удар Армана був нищівним. Той повторив атаку кілька разів, не шкодуючи власних кісток.

Раптом Вакхалу набридло блокувати атаки. Він опустив руки, відкриваючи груди для удару. Арман знову замахнувся, але темношкірий воїн перехопив його стопу і, різко розвернувшись, потягнув нападника за собою, виводячи його з рівноваги. Арман гепнувся на підлогу і одразу ж отримав потужного стусана по ребрах. Вакхал накинувся на нього зверху, втискаючи чорну голову в кам'яну плитку.

— Здавайся, поки я ще готовий тебе помилувати!

— Гори в пеклі! — заричав дракон і, скинувши з себе супротивника, кинувся до басейну, щоб хоч трохи загоїти рани цілющою водою, але Вакхал миттєво схопив його за волосся і потягнув назад.

Арман вчепився в руку акхаїла й роздряпав її пазурами до крові. Та Вакхал лише міцніше стиснув щелепи. Він жбурнув дракона на підлогу й замахнувся ногою. Каардан вчасно зреагував: відштовхнувшись від підлоги, він з усієї сили вдарив ногами Вакхала в груди. Той похитнувся.

Арман підвівся. Цей удар коштував йому залишків сил, але запал акхаїла трохи вщух. Зібравшись із духом, він продовжив атакувати, нещадно збивши принца з ніг. Поки Вакхал приходив до тями, Арман, у вирі цього шаленства, кинув дикий погляд на Аделіну.

Дівчина притиснулася до стіни. Завмерла, скам'яніла, захотіла зникнути.

Але воїн рушив до неї.

— Я не віддам тебе, — сказав він із такою впевненістю, ніби сам всесвіт дав йому право власності на цю дівчину.

— Я не піду з тобою! — вигукнула Аделіна, але одразу ж замовкла, коли він одним ривком притиснув її до стіни.

Вона відчула напругу кожного м'яза його твердого тіла.

— Не для того я залишив тебе живою, щоб тебе забрав хтось інший! — Арман потягнувся до її обличчя і торкнувся великим пальцем тремтячих губ. — Я усвідомив, що ти можеш бути дуже корисною, Аделіно. Ми здатні стати союзниками… — раптово заявив він.