Розділ 1.9

Аделіну скував крижаний жах. Вона завмерла, і в цю мить молилася всім богам, аби він її не торкнувся.

Проте іншосвітянин не приховував свого щирого інтересу. Він окинув дівчину поглядом, затримавши його на синцях, що проступали крізь роздерту тканину сукні. Її замучений вигляд, вочевидь, породжував чимало запитань.

— Хто ти? І що забула в чоловічій купальні? Тікала від когось? — не витримавши, запитав він здивованим низьким голосом і одразу ж потягнувся до обличчя непроханої гості.

Аделіна ухилилася від його долоні й зніяковіла. Її погляд мимоволі опустився вниз, досліджуючи тіло цього міцного молодого чоловіка.

Слава богам, на стегнах у нього була пов'язка з рушника… Уся темна шкіра виблискувала від води, а мокре волосся рубінового кольору неохайно спадало на плечі. Красивий, привабливий, але від цього не менш лякаючий. Його вигляд кричав про небезпеку: справжній варвар, із пірсингом на обличчі та темною підводкою очей. Але серед усієї цієї грізної краси найдужче виділялася усмішка. Вона вражала наповал. Ні, краще б він не всміхався! Навіщо він спокушає її? Навіщо манить до себе?

Чужинець настільки зачарував Аделіну, що вона на мить втратила пильність. Цього вистачило, щоб він ухопив її за передпліччя й притягнув до себе.

Дівчина застогнала. Втекти з цієї сталевої хватки було неможливо.

— Ну, то не бажаєш відповідати? — владно запитав чоловік, але послабив хватку, помітивши, як вона стискає губи від болю.

Аделіна миттю розлютилася. Забагато грубих чоловіків трапилося сьогодні на її шляху! Серце калатало, мов скажене. Скільки ще вони тиснутимуть на неї? Допитуватимуть? Пронизуватимуть поглядами?

— Відпусти! Я вам не іграшка! — вигукнула вона і, зробивши різкий ривок, вирвалася з полону.

Незнайомець відступив на крок і завмер, більше не намагаючись її торкнутися. Дівчина ж, стиснувши кулаки, вп'ялася в нього гнівним поглядом. Напружено дихаючи, вона обережно рушила назад до дверей, плануючи втекти.

Іншосвітянин не заважав. Він просто стояв і спостерігав, як вона, попри весь свій грізний вигляд, насправді тремтить від страху. Віддалившись на безпечну відстань, Аделіна прискорила крок і вислизнула у ледь привідчинені двері.

Але краще б вона цього не робила…

ЯКЩО ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ ІСТОРІЯ, ТО ЧИ МОЖЕТЕ ВИ МЕНІ ПОКЛАСТИ ВПОДОБАННЯ НА КНИГУ? ДЯКУЮ (˶ᵔ ᵕ ᵔ˶) ❤️