Розділ 1.9

Аделіні відразу стало не по собі. Вона завмерла з переляком на обличчі. У цей момент вона молилася всім богам, щоб він її не торкнувся!
Іншосвітянин не приховував свого щирого інтересу. Він окинув дівчину поглядом, акцентуючи увагу на її забоях і порваній сукні. Такий замучений вигляд явно залишив йому немало питань.
— Хто ти? І що ти забула у чоловічій купальні? Ти тікала від когось? — не витримавши, здивованим низьким голосом спитав він, і одразу ж потягнувся рукою до обличчя непроханої гості.
Аделіна ухилилася від його зухвалої долоні, і зніяковіла. Її невинний погляд повільно опустився вниз, досліджуючи кожен сантиметр тіла цього міцного молодого чоловіка.
Слава богам, у нього була пов'язка на стегнах... Та вся темна шкіра сяяла від води, а вологе волосся рубінового кольору неохайно розкинулося по плечах. Красивий, привабливий, але від цього не менш лякаючий! Справжній варвар, з безліччю пірсингу на обличчі та темним макіяжем очей. Але серед усієї цієї небезпечної краси найсильніше виділялася його посмішка. Вона вражала наповал. Ні, краще б він зараз не посміхався! Навіщо він спокушує її? Навіщо манить до себе та закликає?
Чужинець настільки сильно зачарував Аделіну своєю усмішкою, що в одну мить вона просто втратила пильність, і йому вдалося вхопити її за передпліччя та притягнути ближче до себе.
Дівчина застогнала. От лихо! Тепер спробуй втекти, коли його дужа рука вчепилася в її передпліччя.
— Ну, не бажаєш відповісти на моє запитання? — владно спитав чоловік, і послабив хватку, коли помітив, що непрохана гостя стискає губи від болю.
Аделіна миттю розлютилася. Занадто багато грубих чоловіків сьогодні опинилися на її шляху. Серце билося наче скажене! Скільки ще вони будуть тиснути на неї? Скільки ще будуть допитувати, та пронизувати поглядом?
— Відпусти! Я вам не іграшка! — розкричалася вона і, зробивши ривок, вирвалася із полону.
Незнайомець відступив на крок і завмер. Він більше не став її чіпати.
Дівчина ж стиснула кулаки,  і вперлася в чоловіка гнівним поглядом. Напружено дихаючи, вона повільними обережними кроками подалася назад до дверей, маючи намір втекти.
Іншосвітянин не став перешкоджати, чи заперечувати її діям. Він просто стояв, і спостерігав за тим, як вона, незважаючи на весь свій грізний вираз обличчя, воістину тремтить від страху перед ним.
Віддалившись від чоловіка на безпечну відстань, Аделіна прискорила крок, і вправно вислизнула у ледь відкриті двері.
Але краще б вона цього не робила...