Розділ 1.8

Аделіна закрилася рукою, вже прощаючись із життям. Але раптом коридором пролунали голоси. Рука Армана завмерла в повітрі.

«Арман Каардан! Вас затримано за порушення закону!» — пролунало гучне звернення, що змусило його негайно сховати зброю та відпустити полонянку.

— Біжи! Це твій шанс! — прокричав Арман дівчині на вухо й штовхнув її в плече.

Аделіна розгублено озирнулася. Коридором, карбуючи крок, йшли п'ятеро воїнів. З ніг до голови одягнені в чорне, з темними металевими пластинами на грудях і руках. Образ доповнювали червоні плащі, накинуті на одне плече, та пояси, обвішані зброєю. Суворі погляди, долоні на руків'ях мечів — миру тут не буде.

Не випробовуючи долю, Аделіна побігла, куди бачили очі. Солдати провели її здивованими поглядами, але не зупинили. Вона мчала коридором, міркуючи, в які двері їй увірватися. Масивні стулки лякали її, адже сил відчинити їх уже не було. Помітивши наприкінці коридору звичайні дерев'яні двері, вона кинулася до них.

Вона бігла, не озираючись, бажаючи лише одного — сховатися. Вона сподівалася, що викрадача затримають, але з кожним кроком віра в це згасала.

«Спочатку спробуйте мене впіймати, виродки!» — долинув до неї зухвалий голос Армана, а потім його гучний сміх, що луною прокотився коридором. За мить пролунав рик, дзвін мечів і звуки жорстокої бійки.

«Невже він настільки шалений, що кинув виклик п'ятьом?!» — подумала дівчина, з останніх сил тікаючи від небезпеки. Шанс на втечу треба було використати. Втекти. Сховатися. Знайти прихисток.

Та інтуіція привела її не зовсім туди, куди б хотілося. Відчинивши двері, дівчина влетіла до кімнати, сповненої пари, і вдарилася об чиїсь широкі, сталеві груди.

Це була доленосна зустріч.

Її блакитні очі з тривогою поглянули вгору — на високого темношкірого красеня. Справжній воїн, із суворими, грубими рисами обличчя, запитально дивився на неї у відповідь. Його очі були неймовірно виразними! Яскраво-червоні, сповнені жару, дикої магії та незвіданої сили. Аделіна ніколи не бачила нічого подібного. Загадковий погляд цього чужинця ніби зазирав їй у саму душу.

Дівчина відступила на крок, бажаючи втекти від цих чарівних очей, але чим далі віддалялася, тим більше лякалася. Наскільки ж він вищий за неї! А які широкі плечі! Його мускулатура вражала... Сильний, міцний і значно більший за її викрадача.