Розділ 1.1 Той день, коли ти мене викрав...

На чорному оксамиті безкрайнього космічного неба, яке було осяяне мерехтінням мільярдів зірок, розітнувся сліпучий спалах. Простір на мить здригнувся, і з великого порталу в порожнечу вилетіла людська постать.

Це була дівчина. На її обличчі застиг невимовний жах. Біла сукня була розірвана на клапті, а ніжна шкіра вкрита саднами — німими свідками нещодавно пережитого болю. Її світле довге волосся розвівалося в польоті, сяючи, мов розсип зірок на тлі древнього неба.

Блакитні очі з відчаєм дивилися на портал, що танув удалині. Тремтяча рука тягнулася вперед у марній спробі за щось ухопитися.

Голос зник. Іншосвітянка спробувала закричати, але горло ніби стиснули невидимі лещата. Замість крику з грудей вирвалися лише жалібні стогони. Коли її тіло віддалилося від порталу, воно звільнилось від його магії і, підкоряючись законам фізики, почало стрімко падати вниз.

Невже на неї чекає смерть?..

Раптом портал спалахнув знову. Крізь спотворений простір у цей загадковий світ увірвалося жахливе чудовисько. Його велетенські крила, пронизані вогняними жилами, заступили собою небеса. По них розсипалися червоні іскри древньої магії, що спалахували чистим полум'ям.

Дівчина заплющила очі й міцно стиснула зуби.

Чудовисько вмить підхопило її тендітне тіло міцними лапами, не давши їй розбитися об скелі. Було боляче, але цей біль — ніщо у порівнянні з неминучою загибеллю.

Грізний рик вирвався з лускатих грудей дракона, змушуючи дівчину здригнутися до глибини душі. Вона підвела погляд на його кістяну рогату морду і завмерла. Жахливий, лютий, суворий ящір. Він ніс її безпорадне тіло в далекий край незвіданого світу. Але навіщо вона йому?

Серце, здавалося, забуло, як битися. Відчувати себе в полоні фантастичної істоти — неймовірне потрясіння. Ледве змусивши себе прийняти невідому долю, полонянка тремтячими руками обхопила здоровенну лапу дракона. Найбільше вона зараз боялася зірватися униз. Зі страхом, але й зі смиренням, вона торкалася монстра, який ніс її до величних червоних гір.

Що це за світ із безкрайнім космічним небом та багряною землею? Що за фантастична природа? Що за далекі зірки та неймовірно красиві супутники, які, мов кораблі, пливли над горизонтом?

Неймовірна краса і моторошна реальність — це планета в чужій зоряній системі. Явно не Земля. Щось інше, щось за межею мрій та уяви.

Проте роздивитися незвіданий край дівчині не вдалося. Дракон стрімко полетів униз, до скелястих гір. Землянка міцніше вчепилася в його луску і знову заплющила очі, не бажаючи бачити, що станеться наступної миті.

Земля невблаганно наближалася. Дракон видав гучний рик і завис над невеликим виступом, що нависав просто над прірвою.

Раптом бідолашна відчула, як її тіло опустили у щось м'яке та сипуче. Здається, це був пісок. Вона різко розплющила очі: дракон залишив її на скелястому виступі, а сам ширяв над нею, не наважуючись торкнутися землі.

Дівчина підвелася, обтрушуючи пісок зі свого зоряного волосся, і несміливо озирнулася. Босі ноги відчули чужу землю, і від цього перехопило подих.

Та найбільша тривога охопила її серце, коли дракон приземлився просто перед нею. Його червоні очі владно зустрілися з її блакитними.

Полонянка зблідла, її вкрив холодний піт. Яким же незбагненно гнівним і розлюченим здавався цей космічний звір!

— Пробач, що... — тремтячим голосом промовила вона, зі страхом дивлячись йому в очі.

— Ранксар! — загарчав дракон, здіймаючи голову до неба.

Дівчина здригнулася всім тілом, коли побачила, як його груди розширюються і стрімко наливаються багрянцем.

Невже він збирається її спопелити?!

...

Попередження! Книга дуже динамічна та кінематографічна. Стилістика відповідає ритму історії.

Вітаю вас, любі читачі! Ця книга з архіву (за 2022 рік), неймовірно прекрасна, пристрасна, з особливою атмосферою. Тому залишайтеся і насолоджуйтеся історією, яка повністю занурить вас у фентезі-світ, та подарує справжній спалах емоцій.

Ви можете підтримати мене СЕРДЕЧКОМ, КОМЕНТАРЕМ І БІБЛІОТЕЧКОЮ ❤️