Глава 2

Марія**************

Сьогодні я вирушила до Києва.Це чудово, бо раніше я навчалася в Львові, а зараз переїду до столиці. 

З дитинства я мріяла про велике місто, щоб знайти там прекрасну роботу та справжнє кохання. Всі казали, що така красуня, як я, повинна мати море хлопців, але абикого мені не хотілося. 

В 10 класі в мене був хлопець Андрій. Він був красивий, хоча не такий тип хлопців, як мені подобається.Спочатку все було весело та романтично. Прогулянки по вечірньому місту, ранкове капучино з молоком в кав'ярні, перегляди кіно тощо. 

В 11 класі він подружився з Вадіком, який обожнював вечірки з дуже і дуже великою кількістю алкоголю. Мій дорогенький дуже швидко став одним і з них, часто мене звав з ними, але після знайомства з Вадіком, поставила Андрюшу перед вибором: або він зі мною, або з компанією. Ну, він як справжній мужик вирішив, що кидати братків заради якоїсь там дівчини не по-чоловічому, тому ми розійшлися. 

Коли я вступила до універу на перекладача, то він приходив до мене кілька разів, просив вибачення і казав, як він помилився, але я стала розумнішою і звісно відмовила.

Влітку, перед початком нового навчального року між першим та другим курсом наша сім'я дізналася, що померла моя бабуся (мама мого тата), а в Києві знаходиться її квартира, яку вона переписала на мене.

Відбувши похорони, батьки вирішили, що буде краще, якщо я переїду до столиці, бо там більші можливості для мене, як перекладача. Та і я була не проти, це ж моя мрія з дитинства.

Збирала я речі не дуже довго, бо в мене їх не багато. Я вирішила, що не буду себе виставляти Львівською Кралею, тому мій одяг був звичайний (джинси, бруки, блузи, кеди, футболки, світшоти та кенгурушки). Весь інший одяг потім привезуть батьки.

О 8 годині я сіла на потяг і приїхала до столиці. Це красиве місто! Моя квартира знаходиться в Печерському районі, на 12 поверсі. Там 3 кімнати і новий ремонт( рік назад ми його зробили для бабусі).

Пройшло 2 тижні*********

Я вже перевелася до Київського універитета і сьогодні перший день мого навчання. Перед цим я познайомилася з дівчинкою Елею, вона красуня і 2 тижні тому допомогла мені, бо підказала де знаходиться ректор. Думаю, ми з нею будемо подругами.

На першій парі - соціології, я зайшла до кабінету і всі почали сміятися. Лише тоді я зрозуміла , що зі мною будуть лише мажорчики, бо це престижний універ і вони всі ходять лише в брендовому одязі. Я ж була в звичайних джинсах і футболці з Квіточками. Я вибігла звідти, щоб вони не бачили, як плачу. 

З мене в дитинстві в школі знущалися, бо в 4 класі мама і тато втратили роботу і нам не було за що купувати новий одяг, тому ходила в чому є. Всі казали : " Боже, що вона вдягла", " Вона взагалі пере цей одяг?" і "Ей, Бомжиха" , а також щось подібне. 

По коридору ще було багато людей і я в когось просто влетіла в чиїсь обійми. Піднявши вгору очі я побачила справжнього красеня:Сіро-блакитні очі, чудова зачіска, великі губи і дещо здивований погляд.

- Пробач, пробач, я не хотіла.- почала вибачатися я і вирішила піти, щоб ще щось не зіпсувати.

Ну як вам історія? Пишіть в коментарях враження та підписуйтся на мене)))