Спогади

Ще з дитинства Сару оточувала велика кількість людей. Спочатку родина, батьки, сестра та бабуся. Близькі та дальні родичі. Інші дідусь та бабуся, яких Сара навідувала кожне літо і на свята. 
Друзі. Їх теж завжди було вдосталь. Всі хотіліи з нею дружити. Постійно ділили її між собою, наче іграшку. Намагалися перетягнути на свій бік. Кожен раз знаходилася умовна Сабрина, яка хотіла щоб Сара дружила з нею, а не іншими дівчатами. 
В якісь миті Сара хотіла не дружити ні з ким, щоб не ображати нікого. Але мама пояснила: треба дружити з усіма. З того далекого часу, Сара так і робила. Дружила з усіма, мірила в сварках, шукала компроміси, об'єднувала всіх. 
Ніколи не була обділена увагою. І при цьому почувалася дуже самотньою. Всі  глибокі хвилювання вона тримала в собі. 
З подругами вона намагалася більше слухати, ніж говорити. 
Чомусь не хотілося занадто вивертати душу. Навіть перед найближчими. Боялась засудження, нерозуміння. 
Зато вона вела щоденник, писала всі свої думки туди.
Він був її другом, найкращим слухачем. 
Перший зошит вона придбала десь в 11 років. Тонкий, в клітинку, без гарної обкладинки. Просто зошит. Трохи прикрасила його обкладинку малюнком та наклейкою. 
Він швидко закінчився, прийшлося купувати новий побільше. 
Так Сара зрозуміла, що їй подобається писати. Створювати нові історії, правдиві та трохи вигадані. 
Потім багато років потому, вона мріяла стати журналістом, редактором та письменником. Але так і не склалося. Зато зібралася чудова збірка її творів.

Дуже глибоке відчуття самотності вона відчула взимку, перед новорічними святами, коли всі ходили щасливі, готувалися та раділи життю. Сара увійшла в підлітковий вік, швидко мінявся гормональний фон, настрій, сприйняття себе та життя загалом. 
Напевне з нього, вона чітко відчула, що кожен за себе, і все в твоїх руках. Або ти створюєш настрій, або він ламає тебе зсередини. 
І що мати вірних друзів, з якими можна переключитися від поганого на хороше - це точно здобуток, а не обтяжуючий обовязок.

Її самотність була обумовлена деякими факторами: вміння розважити себе самостійно. Як ти кажуть: дурному не скучно і самому.
І те, що у більшості випадків, люди поруч були, але ментально не включалися. Не були з нею на одній хвилі. Не могли підтримати її розмову, бо не цікавилися тим, що захоплювало Сару. Тому, її самотність можна поділити на різні види, які відповідають різним віковим особливостям життя.

Самотність у близькості
Коли трапилося перше кохання у 13 років, почався офіційно дозволений період внутрішніх самотніх страждань. Нерозділене кохання, воно таке. Години роздумів, мрій, натхнення або розпачу та самотності в усіх цих переживаннях. 
Сара була ще та мрійниця, її фантазії позаздрив би будь який режисер Голівуду. 
-Привіт. 
-привіт. Привіт. Як справи?
-Добре, ти нарешті повернулася з моря. Як відпочили?
-Я дуже засмагла. Перший раз в житті така чорна вся. 
-Ого, прикольно. 
-Так, шкода, що кінець літа і я буду носити довгий одяг, нічого не буде видно. 
-Що ти робиш?
-Розбираю речі, відмиваюся з дороги.
-Ми зараз прийдемо до тебе. 
-В якому сенсі?
-Макс хоче познайомити тебе зі своїм другом. 
-Він гарний? - серце Сари почало битися в унісон пральній машинці, яка віджимала випрані речі. І заглушило її звук. 
-Так, пам'ятаєш я тобі розповідала за нього. Сем, скорочено від Семена. Вони найкращі друзі. 
-Але я не можу, я тільки наклала маску на обличчя і планувала довго полежати у ванній. І одяг, все в пральній машинці.
-Я не можу говорити, Макс поруч. Чекай нас через півгодини. В тебе ще є час зібратися. Ми знайдемо за тобою. Піднімемося до тебе. 
Сара поклала слухавку і побігла до ванної. Маска з глини взялася противною коркою, яка міцно стисла шкіру обличчя. Серце шалено калаталося. Руки трусилися. Він гарний!. А якщо я йому не сподобаюся?
Що вдягти???... Де мої якісь речі. Господи, чому саме сьогодні, саме зараз трапиться зустріч, яку я чекала. 
Хапаючи все підряд із одягу, змиваючи на ходу маску, миючі голову, Сара обирала що одягти. Так, як серпневі вечори вже були прохолодні, вона обрала улюблену кофтинку, яка відкривала пуп та половину живота. Вірніше сказати, що вона прикрила плечі, груди і трохи живота. Чорні брюки кльош вигідно підкреслювали її сідниці та довгі ноги. А ось з обличчям був провал: воно почало облазити після моря, посипало прищами, все ж таки 16 років. 
Волосся також не встигла вкласти, бо воно було наполовину мокрим. Сара намагалася досушити його як в двері подзвонили. 
Навіть не пофарбувала обличчя. Пів години на зьори- це ніщо в той період часу для неї. Сара збиралася з подругами на дискотеку в суботу  з середи. Їх підготовка була наче на сватання до якогось посла з Англії. Годинами вона готувалася до дискотеки. При чому вони могли просто гуляти з дівчатами без хлопців, ні з ким не знайомитися, не танцювати повільні танці. А веселитися подругами. Для чого такі приготування, не зрозуміло тепер. Напевне це додавало їм впевненоств у собі. А якщо саме в той день підійде Він - її доля.
Це капець, подумала Сара , і відкрила двері. 
Так почався період, який можна назвати, як безмежні безкінечні прогулянки. 
Дівчачо - хлоп'ячі. Там точно не було місця самотності, хіба що трохи по вечорах перед сном.

Самотність у бесіді 
Важко бути самотнім, коли в тебе маленька дитина, або ж їх двоє. Ти постійно під наглядом немовля, яке дивиться, чи не стало тобі скучно з ним? І підкидає тобі задачі, які необхідно вирішувати негайно! Це самий активний дедлайн. В тебе просто немає часу на самотність. Чи подумати про те, що тобі самотньо чи ні. 
Трохи згодом, коли діти Сари стали дорослішати, вона відчула, що між ними вона все ж таки одна. Бо чоловік має роботу, бабусі, дідусі також. А Сара має дітей. І поговорити на дорослі теми їй немає з ким. 
Агов, синку, чи не хочеш ти обговорити зі мною теперішню ситуацію в політиці? Як гадаєш, який президент переможе на майбутніх виборах?
-кхме, пхее, фуф, фир.-щось кряхтів малий, підіймаючи важку попу на дитячу горку. Йому ледь стукнуло 1 рік. Які вибори, матусю. 
-Доцюля, ти б не бажала обговорити нову серію кіно Секс і місто?
-Мама, я покакала і сама витерла попу.
-Так, це розмови, які я можу собі дозволити зараз. - позіхнула Сара о 5 годині вечора. Якби вона могла, то легла бо спати на декілька днів і їй було б не до розмов і самотності в бесідах.