28 листопада 2006р.
- У нас новенька! - зайшла директорка і вказала рукою на дівчину 14-ти років.
Вона дивилась униз… Аж потім подивилась прямо на Ніка, своїми чорними очами, і посміхнулась так, щиро… Вона забрала пасмо волосся з обличчя. Він дивився на неї як зачарований.
- Це Елізабет О'Хара. Можеш сісти до Харпера. - вказала вона на його парту. Нік не любив компанії. Але їй чомусь був радий. Приємна дівчина.
- Я Нік. Нік Харпер. - простягнув руку.
- А я Елізабет. Елізабет О'Хара. - потиснула вона у відповідь, аж тут їй по тілу пройшовся ток. Лізі відчула що з Ніком те ж саме. Підлітки дивились один на одного, і не могли зрозуміти, що це за відчуття. Від одного доторку. Нік не міг відпустити її, і вона теж. Це було як… БУМ! Вибух. Щось незвичайне як… поєднання чогось особливо солодкого, і соленого водночас…
- Я рада, що ти з Ніком познайомилися! - радісно защебетала вчителька.
Вони зрозуміли що досить триматись за руки.
- Готові розпочати урок?
Так пролетів і урок. Лише хлопець хотів познайомитись з нею, але її вже обійшли однокласники.
- Я… я змушена вийти! - вигукнула Лізі, під натиском учнів і швидко покинула клас.
- Теж не любиш увагу? - взявся нізвідки Харпер.
- Ну так… - трохи перелякалася вона.
- Я думаю, двоє людей які люблять самотність, знайшли один одного. - посміхнувся Нік.
Дівчина засміялась, а він почервонів, і побачив як же їй пасує сміятись.
Весна 2008р.
От тепер, Елізабет і Нік були далеко не тихими.
Їх знали всі. Як пару, яка зустрічається найдовше. Нік був сильним, та дуже не любив, коли його Принцесу ображали.
- Елізабет пограємо? Нік не дізнається... - приставав новий учень.
Інші знали, краще не чіплятися, бо міс О'Хара і містер Харпер могли надерти п'яту точку як слід.
- Відчепись, бо буде гірше. - пригрозила Лізі.
- Та чого ти! - він притягнув її за талію.
- Ах ти сучий син! - дівчина вдарила збоченця з кулака.
Тільки цього не достатньо. Нік одразу прибіг за крик.
- Ну все, я з тобою панькатися не буду! - з розбитим носом наближався хлопець. Нік на ходу вдарив його у щелепу.
- Не наближайся до моєї дівчини. - притиснув він за талію Елізабет.
- Викликати директорку, чи сам впораєшся? - спитала Лізі злісним тоном.
Новенький зрозумів, що з цього нічого не буде, і пішов.
- До речі, хороший удар, Принцесо. - повернув до неї голову юнак.
- Твій теж так нічого, протверезвів придурок. - засміялась дівчина.
Нік обожнював коли вона сміялась.
- Це ще удар з лівої. - заспокоївшись, кокетливо наблизилась до його обличчя Елізабет.
- Справді? - він її поцілував.
Рука трохи боліла, але цей ненормальний має засвоїти урок. Біль пройде, а кохання ніколи...
2019р.
- Привіт. - поцілував Лізі Нік.
- Привіт. Ну як? До речі в мене є для тебе новина. - сказала вона трохи збентежено.
- А в мене для тебе дві. Хороша і погана.
- Справді? - здивувалась вона.
- Так. З якої почати?
- Давай з поганої, щоб потім від хорошої стало краще.
- Добре. Нас замовила Клара. - видихнув Нік.
- Ну логічно, тому що вона мене ненавиділа. - підняла брову дівчина.
- Все гірше ніж ти думаєш. - він дав їй листівку.
- Що це? - розкрила Лізі записку.
Прочитавши вона поблідла, і почала важко дихати. Хлопець обійняв її.
- Вона хотіла мене вбити… за допомогою тебе. - сказала чуть не задихнувшись Елізабет.
- Як це…? - випустив її з обіймів Нік.
- Клара знала, що я тебе сильно кохаю. І вона вирішила... використати найгірше, і потім мене вбити щей фізично. І звісно, познущатись…- покотилась сльоза.
- Розумієш, якою сильною була її ненависть? - спитав він.
Лізі лиш кивнула.
- Знаєш що з нею зараз? - спитала вона витираючи сльози.
- І що ж?
- Вона у психлікарні.
До чого привела ненависть.
- Звідки ти знаєш?
- Я хотіла дізнатися, що з нею зараз. І сильно жалію. А яка там добра новина? - заспокоїлась Лізі.
- Еммм… Ну Джону подобається твоя подруга. Дарла. - посміхнувся Нік щоб підбадьорити кохану.
- Оу… В мене теж про них новина.
- І яка?
- Вони змовились. Щоб ми зустрілись. Але щось пішло не так.
- От же брехун! - розізлився Харпер.
- Зате, я знаю як їм завдати урок,- хитро подивилась на коханого дівчина. - В будь-якому разі, Джон скоріше всього попросить Дарлу підіграти правда?
- Так, якщо вони думають що обманювати добре, тоді хай відчують це. - Нік зрозумів задум Лізі, вставши з лавочки простягнув їй руку.
- Міс О'Харо…
- Ви такі люб'язні містере Харпере. - захихотіла та.
Притягнувши її до себе хлопець об'єднав у поцілунку пристрасть та ніжність.
- Бувай! - відірвалась від нього Елізабет і втекла.
Напевне, це вже звичка дивитись їй услід.
- Привіт. - збентежено привітався хлопець.
- Привіт, Джоне. Щось сталось?- Дарла це відчула.
- Тільки не сердься. - винувато опустив униз він очі.
- Я не можу обіцяти.
- Я знаю, ми домовлялися все розказати, але...
- Та ж кажи уже!
- Я сказав Нікові що ти мені подобаєшся! - випалив Джон.
- Ти зробив, ЩО!? - визвірилась Дарла.
- Прикриєш? - з надією спитав хлопець.
- Ти взагалі знаєш про що ти мене просиш? Ти просиш… Ахгр! Плюс, ти знаєш що я вже все розказала Елізабет? - Дарла просто не могла зрозуміти.
- Але це не факт що вона розповість Нікові. Тож ти просто змушена.
- І чому я з тобою зв'язалясь? - хитала головою дівчина.
- Так по руках? - спитав Джон простягнувши руку.
- По руках, - закотила очі Дарла.- Але ми з тобою, повернемось до цієї теми.
Елізабет тільки й чекала, доки повернеться її подруга і почне "гру".
- Лізі, ти знаєш… - почала зам'явшись подруга.
- Так. - вона вдала що нічого не розуміє.
- Мені тут, ееееее хлопець подобається... - Дарла дивилась вбік. - Що мені робити?
#10786 в Любовні романи
#2642 в Короткий любовний роман
#2372 в Детектив/Трилер
#319 в Бойовик
Відредаговано: 23.08.2020