Глава 5

- Чому ти мене покинув? - спитала Елізабет подивившись йому в очі.

Їхні носи знову якимось чином опинились поряд. Її дихання збилось до біса, знову. Та його теж було не на місці.

- Я просто хотів тебе захистити… - промовив Нік силкуючись не поцілувати її. Він так давно не торкався цих ніжних губ, а тепер вони так близько.

- Ох... Харпере. Ти міг просто сказати правду. - прошепотіла вона. - Шкода занадто пізно…

- Але не пізно усе наверстати. - сказав Нік наближаючись до губ Лізі, він ніжно доторкнувся до них. А поцілунок був на смак як шоколад. Як завжди...  
Відірвавшись від нього, Лізі подивилась на нього з ніжністю та любов'ю, але одразу ж спохмурніла.  

- Що ж нам робити? - спитала вона.

- Я незнаю Принцесо, незнаю… - Нік тут же заходився думати. Може сказати правду? Але як? Давай Харпере, з кожної ситуації є вихід. Потрібно просто знайти його.

- Ми не можемо знаходитись тут занадто довго. - промовила  Елізабет. - Пішли, нам є про що подумати.

- Куди нам піти? - він відпустив її з обіймів.

- Я... Я здається знаю. Там уже немає людей, зовсім.

Нік одразу ж здогадався про яке місце йшла річ. Вони швидко добрались узбережжя. Там давно нікого не було, про нього просто забули.

- Сідай. - похлопала по лавочці Елізабет, і Нік сів.
Йому було так дивно тут сидіти.

- Ти тут часто буваєш? - запитав хлопець дивившись на спокійну воду.

- Так. Я часто любила приходити сюди.

- Ну так, що ж нам робити? - повернувся до неї він.

- Хммм… в нас є кілька варіантів. - почала дівчина. - Перший, і надалі бігати один за одним, другий, зізнатися в усьому, але це дуже сміливий варіант, так як моя начальниця - Лора, ненавидить чоловіків.

- Оуу… Тоді їй явно не сподобається твоя розповідь.

- Ну так, це ризиковано. Навіть дуже. - прикусила губу Лізі.

- Але й бігати один за одним ми довго не зможемо. Який нам вибрати? - розвів руками Харпер.

- Є ще третій.

- Який?

- Розпитати інформацію, і потім надавити на жалість.

- Мушу визнати цей варіант ефективний, хоч і  принизливий.

- Так ти за який варіант? Я за третій. - твердо сказала Елізабет даючи зрозуміти що в нього нема вибору.

- Ну добре, ти перемогла. Давай третій. - зітхнув Нік.

- От і добре. Ну ну, не розкисай так. - штовхнула вона його ліктем.  Він посміхнувся. - Тим більше, у тебе є я!

- Сам я б таку аферу не вигадав.

- Чому це? - підняла брову Лізі. - Ти розумний, а я люблю розумних, якби ти був тупим, я не звернула на тебе увагу.

Хлопець розсміявся. Але згадав про головне, як же вона стала кіллером?

- Стій, а як ти стала кіллером? - заспокоївся Нік.

- Ну, мене хтось замовив... - почала дівчина.

- Стоп, тебе замовили?!  - перебив її хлопець.

- Ну так. - кивнула вона.

- Просто мене теж замовили… - задумався він.

- Думаєш співпадіння?

- Ні… нас замовила одна людина.

- А якого числа тебе замовили? - спитала серйозно Елізабет.

- 4 жовтня, здається. А тебе?

- 12… - втупилась вона в землю.

- Проміжуток не великий.

- У тебе в прикритті є папки за 2015? На замовлення? - сполошилась Лізі.

- Так, мене спершу ще змусили їх стерегти. - сказав повільно посміхаючись Харпер.

- А чого це?

- Я просто випадково туди потрапив.

- Ого ну ти і "щасливчик". - дівчина показала лапки в повітрі. - Плюс, Лора казала що у вас є всі папки замовлення. Ми теж там маємо бути.
Але міс О'Хара підозрювала хто це.

2015 р.

- Мммм… цікаво що сьогодні подають їсти у коледжі, - спитала Елізабет у Ніка з цікавістю. - Я голодна як вовк!

- Ха-ха, те що ти хочеш, дурненька. - засміявся хлопець.

Пара вже взяла їжу і хотіла сідати за столик. Але тут пройшла білявка, і перевернула на Лізі її їжу.

- Ой, вибач, я випадково! - зловісно посміхнулась вона.

Сукня Елізабет була зіпсута. Але у відповідь дівчина тільки посміхнулась, і сказала:

- Та нічого, буває.

Ніка ледь заспокоїла.

- Все добре, я взяла з собою джинси і футболку. - заспокоювала вона його.

- Але ця Клара тебе ненавидить! Чому ти так по-доброму до неї відносишся? - випалив хлопець.

- Це її право мене не любити. Головне, що ти зі мною. - поклала вона руку йому на щоку.

- Я просто не хочу щоб тебе ображали… - притиснув до себе Харпер її м'яку ладонь.

- Все добре, справді.

Вона переодягнулась і зробила пучок.

- Ой, подивіться на це гніздо в неї на голові! - вигукнула Клара на весь коледж.

- Дякую, ти теж красива. - відповіла щиро Елізабет.

Усі вже звикли до того як Клара до неї ставиться. Лізі так і не зрозуміла, чому білявка так її нелюбила. Одного разу, вона так розсердилась, що порізала сукню прямо на Елізабет ножем, мовляв що хоче її вбити. Нік швидко відвів Лізі у безпечне місце, а божевільну тримало кілька людей. Дівчина плакала, і не розуміла за що Клара так щиро її ненавидить? Нік заспокоював її, і казав що це бісове дівчисько не варте її сліз. Тоді приїхала поліція, і батькам Клари довелось постаратись щоб їй запропонували психолога, і вона не мала б наближатись до Лізі. Але білявка проявляла пасивну агресію.

2019р.

- Бережи себе... - погладив хлопець її по щоці.

- Харпере, невже ти думаєш, що я себе не захищу?- вскинула брову Лізі посміхнувшись. - Це краще ти будь обережним... Якщо тебе зловлять... - вона оглянулась.

- Пам'ятай нічого нікому не кажи, нас можуть здати. - і Нік подумав, що йому краще нічого не казати Джону.

- І в нас мало часу. - вона поцілувала його в кінчик носа, і побігла.

- В мене дежавю. - посміхнувся хлопець розвернувся, і пішов у свому напрямку.

Прийшовши до свого прикриття, Елізабет  повторювала собі що довіряти не можна нікому.

- Ти вияснила що це за записка? - запитала Дарла.

- Він відмовився пояснювати, і я його поранила, прогрес. - збрехала дівчина.

- Лізі, нам треба поговорити… - сказала серйозно подруга. - Мені так соромно… - вона прикрила руками обличчя.