Самотність душі
РОЗДІЛ 7
Минув рік після того як вони розписалися. За цей час встигли об'їздити увесь світ, вивчити іноземні мови та придбати власне житло. Згодом стали батьками - в них народився син Данило. Не можна сказати, що вони жили душа в душу. Іноді траплялись суперечки та сварки. Хотілося грюкати дверима і кидатися словами, що здатні вбити наповал. Та їх можна зрозуміти. Це в першу чергу звичайні люди зі своїми хорошими та поганими сторонами і звичками. Вони не можуть повсякчас бути в ресурсі.
- Коханий, вибач мені. Просто син цілу ніч не спав і мені не давав.
- Іраїдо, кохана, давай я найму няню? Я не хочу, щоб ти страждала. Робота й так забирає весь мій час. Ви для мене найважливіші люди в цьому світі.
- Макаре, а ти - для нас. Я дуже сильно кохаю тебе. Ціную усе, що ти робиш. Я просто хочу бути частіше з тобою. З дитиною сидіти насправді дуже дуже важко психологічно.
- Я й так думками з тобою.
Після того вони обіймалися і сидячи в кухні пили чай з солодощами. Таким чином змогли прожити разом більше ніж 20 років. А потім вирушити у ирій- місце, де не існує час.
#1242 в Жіночий роман
Відредаговано: 21.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
