РОЗДІЛ 1

Що ж воно насправді таке - самотність душі? Це питання схвилювало Іраїду Гольську. Чому саме таке ім'я? Це данина моєму улюбленому письменнику Розстріляного Відродження Миколі Хвильового. Так звали його єдину рідну доньку, яку він дуже любив. Так зветься й героїня моєї першої історії, яку наважилася опублікувати після довгих сумнівів та вагань. 

Ця сіроока шатенка, вище середнього зросту не уявляла свого життя без книг. Вони допомагали  їй справлятися зі стресом, якого останнім часом було забагато. Живе вона в містечку Вольвичі на Львівщині. Живе одна. Самотність стала її найкращою коліжанкою ( подругою). Міцно загорнула в свої обійми і не випускала. Вірніше не підпускала до неї людей. Видно це і є справжнє доросле життя. Безкінечна біганина за грошима, статусом й коханням. В минулому Іраїда мала стосунки, які її ледь не знищили фізично та психологічно.Як вона змогла втекти від свого колишнього - лише їй відомо. Не буду ритися в цих болючих спогадах. Це її приватне життя. Її право на таємницю. Якщо захоче то сама усе розповість. Поділиться своєю таємницею. 

Ще однією особливістю цієї жінки була сильна тяга до справедливості. Це зіграло з нею злий жарт. Усе розсипалось немов пісочний будиночок. Та вона щоразу поставала наче мітічний птах Фенікс з попелу. Зростала духовно. Як ця тендітна жінка не гнулася під ударами реальності? Це називається характер. Так він гартується і міцніє.