Самотність

А що таке кохання?

Скільки болю, скільки страждань,
Стільки сил й мужності в долоні,
Стільки й думок — в полоні життя...
Невже кохання — то велике страждання?

Життя не задовольнить потреб,
Не дасть надії та любові.
Тут або з цим, або ніяк —
По-інакшому не буває, на жаль.

Невже кохати — то великий гріх?
Злились думки в полоні почуттів,
Злились серця в бездумному коханні...
Невже кохання — то є каторга?

Так болісно й так похмуро —
Слова болю спричиняють
Сильніше за діла людські.
Ти або з цим, або ніяк —
Гірше вже не буде ніколи.

Невже кохання — то великий скарб,
Який знайти вартий не кожен,
Щоб за райдугою біжати
І в кінці знайти... околи?

Невже бездумно кохати легше,
І кохання — то за той бік
Безцінна мрія?

Невже буває зле кохання, як страждання?
Та не хочеться нічого більше,
Аби не знов когось любить...

Невже люди забувають,
Яка істина цих слів?
Кричать собі — наліво й направо:
«Я кохаю», — коли ніколи насправді не кохав.

Невже для них це просто слово?
І так — в полоні тих злих відчуттів,
Що забувають про життя одне й безцінне,
І як важливо насправді любить:

Любити себе, чи брата, чи подругу —
Немає сенсу обирать.
Люби себе — благочестиво,
І не треба думати: «А як?»

Невже так болісно — любить,
Що всі забули, як це?
І соловей співає похмурі пісні,
І вітер штурмом місто задуває...

Подобається

#2222 в Різне
#487 в Поезія
#2194 в Сучасна проза

Відредаговано: 01.06.2025