Самотність

Вагання за кохання

Невже я вигадав це все?
Невже обманом все було?
Невже не було тих обіймів,
Розмов до ранку — світло й зло?

Посмішок, жартів без образ,
Ми ж були ближчі, ніж весь час...
І раптом — тиша, дим, стіна —
Між нами виросла вона.

Мовчимо. Не сміємось.
У мережі — й не знайдеш слів.
Ні: «Привіт!», ні: «Як там справи?» —
Все чуже, усе без правил.

Як так сталося, скажи?
Де ті миті, де вогні?
Де ті ночі, обіцянки,
Спільні мрії і вагання?

Тремтіння — там, де розлука,
Й шалена радість зустрічей знову...
Я озираюсь — не збагну:
Це все було?.. Чи це омана?..

Невже усе я вигадав?..
Невже для тебе — просто гра?..
Невже ми не були близькими,
А тільки здавалися такими?..

Невже розмов було так багато,
А серце так і не змогло кохати?..

Подобається

#2754 в Різне
#617 в Поезія
#2651 в Сучасна проза

Відредаговано: 01.06.2025