Самотність
Світло душі
Я дещо відчуваю,
але пояснення немає.
У мене є передчуття,
і це лякає,
бо думки стають реальністю.
Я чула й навіть дещо бачила.
Тривога мене не покидає.
Я намагаюся втекти —
все марно.
Реальність мене лякає.
Роздивилась, бачу світло,
ось надія, наче вогник!
Таке сяйво, наче рай!
У суцільній темряві
нарешті побачила вікно.
Воно маленьке, але є нарешті!
Там квіти пахнуть, соловей співа,
затишок і спокій панують.
Незважаючи на зливу,
біжу туди, аби не впасти.
Позаду залишився той чулан.
На небі не бачу жодної хмаринки.
Стою, радію, сонечко цілує в щічки,
запах квітів і спів солов'я
одразу заспокоюють мене.
Не хочу більше пам'ятати
ті морози, темряву й смуток.
Нехай краще ця радість
буде зі мною.
У душі моїй світло, спокій
і нарешті мир.
#731 в Різне
#107 в Поезія
#988 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
