Самотність
Штиль
Чуєш?
Настав повний штиль,
Хоч відчуваю, що буде буря.
Нічого вдіяти не можу я з цим.
Чуєш?
Щоразу знов й знов,
Повторюються листи.
Скільки можна?
Кажу, що треба більше.
І з кожним разом все сильніше,
Вбиває думка занепалих.
Занепалим духом тих людей.
Чуєш?
Тих, хто чекав на хеппі,
Отримавши тільки зе енд.
Тих, хто так страждав,
Що помер з посмішкою на обличчі.
Тих, хто щастя так і не пізнав,
Був зачеплений смертельно.
Тих, хто світ так й не побачив,
Був убитий, на очах сторонніх.
Тих, хто жадав спокою у сні,
А не помсти злий у труні!
Нехай будуть прокляті ті дні веселі
Коли здавалось, що мир прийшов тоді
Чуєш?
Намагаючись розбитись,
Хвилі об скелю кожен раз вдарялись.
Так і ми з тобою,
У ночі той розбились вщент...
#434 в Різне
#33 в Поезія
#718 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
