Соціальні аспекти домінантних ідей

Чи є домінантна ідея невинним «тарганчиком у голові»? Думаю, що далеко не завжди. Можливі варіанти домінантної ідеї для нешкідливого «внутрішнього вживання» – захоплення кішечками та собачками, садівництвом та городництвом, рибалкою. У соціумі такі явища можуть бути безпечними. Легкі «кавунчики» суспільство не бентежать. Але ж є домінантні ідеї й політичного характеру. Тут уже недалеко і до соціальної агресивності.

Якщо ви наодинці носите важкий «кавун» у голові, то вам можуть допомогти лікарі, психологи або чуйні уважні друзі. Вашу особисту агресивність можуть врегулювати правоохоронці. А що ж можна зробити, коли носії об’єднуються в угруповання та партії? Тоді проблеми з індивідуальних переростають у суспільні, розв’язувати їх має вже не вузьке коло, а вся громада.

Необхідно особливо відзначити, що домінантні ідеї у груповому варіанті набувають радикальних властивостей за умови їх політичного забарвлення – за підтримки політичними партіями або принаймні суспільної популярності ідеї. Тоді вони стають набагато сильнішими, більш небезпечними в соціумі, набирають більшої ваги. Застосую модне слово «тренд» (тенденція, течія – англ.) При попаданні в таку популярну «течію» будь-яка ідея посилюється від масовості своїх адептів.

Якщо якийсь індивід наодинці самовіддано вірить у Бога, це, як кажуть, може бути його особистою турботою. А якщо колективно? Тоді це вже буде суспільним явищем. А якщо агресивно і нав'язливо щодо оточення? А тоді це вже буде суспільною проблемою. А якщо зі зброєю? Історія знає Варфоломіївську ніч із релігійними гаслами.

Небезпека домінантної ідеї полягає ще й у тому, що вона часто може бути навіяна ззовні, а не вироблена внаслідок власного досвіду та особистих переконань. Тоді вона стає елементом маніпулятивного впливу, що може використовуватися для масового управління. Політикам потрібні вороги? Вони вам їх покажуть… Ату! Історія знає також і печі концтаборів з ідеєю побудови расово-чистого суспільства.

Домінантні ідеї можуть підсилюватися ще й за умов фінансової зацікавленості певних груп населення та за умов наявності економічного підґрунтя. Тоді ідеологія може перерости у класову боротьбу та військові конфлікти. У такому випадку мої маленькі жарти про кавуни вже стають цілком недоречними, і ми маємо говорити про значні проблеми суспільства.

Чи завжди все буває аж так сумно? Спробую згадати якісь більш приємні приклади, коли люди гуртуються під впливом сильних ідей. Першою на думку приходить згадка про традицію проводити толоки. Толока – це колективна добровільна праця на користь громади, зазвичай по благоустрою поселення на спільній території. Дуже корисна традиція, із задоволенням брав участь і сам свого часу.

Цінною є практика згуртовуватися під час стихійного лиха або загальної небезпеки. На боротьбу зі стихією нікого особисто не запрошують, бо ніколи, лихо часто не дає часу на роздуми, треба буває діяти швидко та рішуче. Енергійно працює ідея колективного захисту громади. Згуртовуються люди й для проведення свят. Це ідея на підставі іншої емоції, колективної радості. Разом буває веселіше.

Але ж мені тут доведеться посперечатися самому з собою, бо ці ідеї, скоріш за все, не можна вважати домінантними. Вони не відповідають основній вимозі моєї класифікації – до них не підходить приставка «гіпер». До того ж усі ці перераховані дії є наслідком попередніх поміркованих та зважених домовленостей у громаді. Стихійне лихо звісно може статися зненацька, а от готовність громади до боротьби з нею має бути обговорена заздалегідь. Тільки тоді така боротьба матиме успіх. Так само й щодо толок та свят.

Люди змогли домовитися щодо колективних дій – це перша ознака культури та здорової атмосфери в громаді. Тож такі ідеї не підпадають під категорію домінантних, бо мають адекватні суспільні домовленості як підґрунтя.

Попри все, закінчити цю частину хочу на позитиві. Гумористична кінцівка для всіх цих логічних міркувань така. Суп краще їсти окремо – це основний висновок. А кавун вибирайте з перевіркою на стиглість так – з виглядом знавця постукайте по ньому пальцем, злегка стисніть його з боків до характерного хрускоту, надріжте пробний трикутник. Потім з'їжте його на десерт – неодмінно з друзями чи з сім'єю – вже після повноцінного обіду, спокійно та з гідністю. Отримаєте задоволення…

А захоплення собі вибирайте відповідно до смаку і почуття міри. Не «переборщуйте»… Вибирайте собі ідеї «за розміром голови». Ну, як кепочку…