Частина 2. Домінантні ідеї. Кавун у каструлі.

Збірка есе. Психологія сприйняття інформації.

Що таке домінантна ідея? Хочу описати свої міркування з цієї теми. Та розібратися, корисне це явище чи шкідливе? Як воно виглядає? З початку звернуся за поясненнями до авторитетного ресурсу. Академічний тлумачний словник української мови підказує мені таке визначення основного терміну: «Домінанта – основна, панівна ідея, головний, панівний принцип».

Хочу це визначення розширити та пояснити моє власне бачення для більшої детальності та наочності. Для цього використовую вибраний для цієї серії есе спосіб опису проблеми та намалюю ситуативну ілюстрацію. Вона буде для цієї теми такою – кавун лежить у каструлі. Цю картинку легко собі уявити та згодом проаналізувати на відповідність до домінантної ідеї як елементу психології.

Кавунові аналогії

Малюю ситуацію. Ви зібралися поїсти смачного супу з великої каструлі. Але хтось надмірно дбайливий поклав у цю каструлю зверху чималий кавун як додатковий десерт. Для чого? Не знаю, але так вже сталося. Результат – суп на столі, ви засмучені та голодні, витираєте калюжу.

Логіка ситуації – кавун гарний сам собою, але їсти його все ж таки краще окремо від супу. Суп теж смачний сам собою, але з кавуном не йде ніяк. А головна обставина така – майже весь суп витік із каструлі на стіл з тієї простої причини, що не помістився в ній разом із кавуном. Цей «дбайливий» зробив вам «ведмежу» послугу… Смішно та безглуздо? Так-так.

Згадали Архімеда у ванні? Він у подібній ситуації вигукнув «Еврика», бо для нього кількість води, що виплеснулася, стала знахідкою для закону фізики. Він ідею знайшов, а ось ви втратили, вам витирати стіл.

То про що це я, власне? А йдеться в цій ілюстрації про людську голову, про мозок і, зрештою, про здатність сприймати інформацію за наявності домінантної ідеї. Аналогія полягає в тому, що людська голова зі своєю здатністю сприймати нову інформацію має «кінцевий об'єм». У неї не можна вкласти більше інформації, ніж вона може вмістити. Надлишки будуть просто «виливатися на стіл» подібно до супу в нашій картинці. Вони витісняються «кавуновою» домінантною ідеєю з «черепного обсягу» через брак місця.

Варто зробити акцент на тому, що витісняє саме «кавунова» ідея, а виливається рідкий суп, який символізує менші ідеї. А не навпаки. Більш тяжка та велика ідея витісняє легші та менші за розміром. Тверде витісняє рідке. Причому термін «витісняє» більше підходить все ж таки безпосередньо до кавуна як до предмета, а при взаємодії ідей краще вжити слово «пригнічує».

З каструлею вийшло смішно? А у житті?

Поширені у житті домінантні ідеї

А тепер пропоную коротко перерахувати домінантні ідеї з реального оточення, наскільки вистачить пам'яті та спостережливості. Спробуймо згадати такі приклади з життя за їхньою пріоритетністю. У чому пріоритетність? У відсотку об'єму, що займає ідея в голові конкретної людини та в головах певної спільноти, висловлюючись математично. Така класифікація досить умовна, але ж якщо уявити собі такий «об’єм ідеї» у голові, то можна спробувати й розставити їх за цим пріоритетом.

Адже не варто забувати, що для одних людей домінантна ідея схожа на невеликий кавунчик, який лише трохи розплескав рідину. Так собі… ідейка. А для інших це величезна «ягода» на всю голову. А бувають ще й колективні домінантні ідеї – вони «важкі», дуже великі за розміром, що часто не піднімеш навіть гуртом. Отже, за порядком.

Що ж у нас на першому місці? Звісно, надлишкова релігійність. Прихильників цієї ідеї достатньо в будь-якому суспільстві. Тільки після неї – гіперактивні форми мистецтва, безмірне екологічне занепокоєння, пристрасне полювання та риболовля, самовіддане захоплення городництвом та садівництвом. Тут також безмежна любов до тварин, до кішок та собак обов'язково окремо.

Йдеться про все те, де доречно до назви людських захоплень вжити приставку «гіпер». Без цієї приставки маємо таке собі терпиме захоплення, а з нею виходить вже щось явно хворобливе.

Кожен із читачів, сподіваюся, зможе доповнити цей список самозабутніх ідей своїми прикладами. А закінчу я його – вибачте, казатиму пошепки – згадкою про поширену письменницьку хворобу – на жаль, літератори, воно існує! – графоманство. Це таке захоплення творчим вигадуванням, коли на перше місце за важливістю виходить сам по собі процес вигадування, а потреба в читачі відходить кудись далеко. Чи стосується цей пункт мене особисто? Звісно що ні! Але ж...?

За активного спілкування з людьми ми можемо побачити приклади такого мислення практично щодня. Огляньтеся навколо…