Пошук реперних точок самооцінки

Як позиціонувати самокритику у морі свідомості? Як її знайти та визначити у своїй голові? Які додаткові координати допоможуть у цих пошуках? Потрібні опорні точки для початкового відліку, відправні координати для «подорожі» та визначення істинності. Для більшої значущості назву ці точки реперними. Ось вам і пряма асоціація з картою та компасом.

Під реперними точками в географії ми розуміємо об'єкти на карті та на місцевості, які мають заздалегідь відомі точні координати. На місцевості ми їх добре бачимо очима, вони слугують помітними орієнтирами. А на картах ми їх бачимо, позначеними з підписаними координатами. Зіставляючи карту та орієнтири на місцевості, ми легко находимо свою локацію. Від таких точок ми впевнено відраховуємо відстані та визначаємо своє положення у «незнайомому лісі», застосовуємо компас та GPS.

А чи існують реперні точки у психології? Які нам відомі справжні орієнтири у мисленні? На місцевості орієнтири – це добре видимі об’єкти – високе дерево, скеля, гора, стовп, будівля тощо. А що ж у психології? Тут орієнтирами є також помітні об’єкти – відомі та значущі люди, громадські авторитети, лідери суспільної думки, популярні артисти, телевізійні діячі, політики. Тобто ті люди, яких ми часто бачимо у ЗМІ та яким схильні довіряти. Але до людей тут варто додати ще й певні предмети та інші засоби, адже для визначення правдивості власної позиції ми часто використовуємо і їх. Спробую їх перерахувати.

Тож звернемося до безперечних авторитетів та їхньої думки, до людей та предметів, довідників та каталогів, підручників та путівників, наукових журналів, до паперових та електронних ресурсів. Хто вони, ці авторитети? Добрі батьки, суворий начальник, далекоглядний партійний вождь, непідкупний суддя, політичний експерт з телебачення, директор школи, улюблений вчитель, священник, грамотний редактор сайту, поліціант на перехресті, старша сусідка з кулінарною книгою або досвідчений в автомобільному ремонті сусід по гаражу? Це помітні для нас у суспільстві люди.

Такі авторитети існують у реальному житті, ми час від часу дослуховуємося до їхніх порад. Це ті люди, яким ми довіряємо беззастережно чи майже беззастережно. Без урахування їхньої думки важко сформувати свою позицію з багатьох питань.

На авторитети, звичайно, потрібно орієнтуватися, особливо якщо вони безперечні та неодноразово підтвердили свою компетентність та правоту у повсякденній практиці. Сюди ж, на додаток до людей, долучимо «розумні» предмети – простий калькулятор, мікроскоп, стару рулетку та штангенциркуль. Це дуже корисні речі. Без них важко розрахувати навіть звичайні побутові дії – ремонт у квартирі чи у гаражі, сімейний бюджет.

Не забудьте про лічильні палички для початкових класів – вони допоможуть переконатися, що двічі по два дорівнює чотирьом. І не смійтеся, не кажіть, що це примітивний засіб рахування – знадобляться у «скрутному» становищі, коли когнітивний процес зайде у глухий кут та мозок буде конче вимагати наочності. Я, визнаю, іноді їх застосовую. Все це на додаток до компаса та карти. Будь-яка надійна реперна точка допоможе в орієнтації.

Однак із життєвого досвіду ми знаємо, що безперечність наших авторитетів дуже відносна, бо це в кожному випадку люди, яким властиво помилятися. Довідники та підручники можуть бути серйозним інформаційним посібником, але їх також пишуть люди з індивідуальним баченням проблем. Стійкі політичні доктрини вважаються абсолютно вірними, але змінюються слідом за вождями. Перевірені наукові гіпотези спростовуються після більш ретельних перевірок. Ідеальний крій одягу та фасон взуття є обов'язковим для поточного сезону, але змінюється з першим поривом модного «вітру». Змінюється все – смаки, традиції, суспільні відносини, правила етикету, навіть валютний курс.

Виходить, абсолютного нічого немає. Авторитети є, але вони не абсолютні. Помітні орієнтири на «місцевості» є, але про поправки забувати не слід. Що ж вважати істиною, і чи буде вона абсолютною? Істина буде абсолютною тільки для мене чи для всього суспільства разом?

Мало того, що реперні точки є індивідуальними для різних людей. Але ще й кожна істина має щонайменше дві сторони, як у медалі – аверс та реверс – різні при погляді з різних боків.

Які ж ще реперні точки існують для психологічної самоперевірки? Можна пошукати їх через антиподи. Логічним антиподом самокритичності є фанатизм, зворотна позиція у мисленні. Фанатизм – це такий вид мислення, де домінуюча ідея займає всю свідомість, захоплює собою настільки, що людина не може цього факту навіть за собою помітити. Самокритика у сфері домінуючої ідеї повністю відсутня. У людини не виникає навіть бажання перевірити свою ідею на істинність. Ось у діаметрально протилежному «боці» голови й потрібно шукати свою самокритику. Шукаємо.